- ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПО ЕРІКСОНУ
- ПЕРШИЙ ЕТАП: ДОВІРА/НЕДОВІРА
- ДРУГИЙ ЕТАП: САМОСТІЙНІСТЬ/НЕРІШУЧІСТЬ
- ТРЕТІЙ ЕТАП: ПІДПРИЄМЛИВІСТЬ/ПОЧУТТЯ ПРОВИНИ
- ЕТАП ЧЕТВЕРТИЙ: УМІЛІСТЬ/НЕПОВНОЦІННІСТЬ
- ЕТАП П’ЯТИЙ: ІДЕНТИФІКАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ/СПЛУТАНІСТЬ РОЛЕЙ
- ЕТАП ШОСТИЙ: ІНТИМНІСТЬ/ІЗОЛЯЦІЯ
- СЬОМИЙ ЕТАП: ПРОДУКТИВНІСТЬ/ІНЕРТНІСТЬ
- ВОСЬМИЙ ЕТАП: ІНТЕГРАЦІЯ/ВІДЧАЙ
- ВИСНОВОК
Зміст
- 1 ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПО ЕРІКСОНУ
- 2 ПЕРШИЙ ЕТАП: ДОВІРА/НЕДОВІРА
- 3 ДРУГИЙ ЕТАП: САМОСТІЙНІСТЬ/НЕРІШУЧІСТЬ
- 4 ТРЕТІЙ ЕТАП: ПІДПРИЄМЛИВІСТЬ/ПОЧУТТЯ ПРОВИНИ
- 5 ЕТАП ЧЕТВЕРТИЙ: УМІЛІСТЬ/НЕПОВНОЦІННІСТЬ
- 6 ЕТАП П’ЯТИЙ: ІДЕНТИФІКАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ/СПЛУТАНІСТЬ РОЛЕЙ
- 7 ЕТАП ШОСТИЙ: ІНТИМНІСТЬ/ІЗОЛЯЦІЯ
- 8 ЕТАП СЬОМИЙ: ПРОДУКТИВНІСТЬ/ІНЕРТНІСТЬ
- 9 ЕТАП ВОСЬМИЙ: ІНТЕГРАЦІЯ/ВІДЧАЙ
- 10 ВИСНОВОК
Одним з найбільш актуальних і гострих соціальних аспектів суспільного життя є проблеми правильного розвитку і якісного виховання особистості. Ці проблеми завжди вимагають глибокого высоконаучного обґрунтування суті чинників даного процесу з психологічної точки зору.
Згідно відомої епігенетичної теорії, запропонованої психологом Еріком Еріксоном, кожна людина в процесі свого росту і розвитку протягом життя проживає певні базові стадії, і на кожній з них його поведінку і відчуття світу відрізняються. Що ж являють собою етапи розвитку особистості людини за епігенетичної теорії Еріксоном?
ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПО ЕРІКСОНУ
Всього, згідно епігенетичної теорії Е. Еріксона, людина проходить вісім етапів розвитку як особистість. При цьому кожен з цих етапів може пройти як позитивно, так і негативно, тобто сценарій подій в житті може розвиватися по позитивному шляху (ПП), або негативним шляхом (НП).
Кожен етап, за теорією Еріксона, має свою назву і захоплює певний проміжок часу, а саме певний вік людини, виглядає це наступним чином:
- перший етап: з 0 до 1 року – довіра/недовіра;
- другий етап: 2-3 роки – самостійність/нерішучість;
- третій етап: 4-5 років – підприємливість/почуття провини;
- четвертий етап: 6-11 років – умілість/неповноцінність;
- п’ятий етап: 12-18 — ідентифікація особистості/сплутаність ролей;
- шостий етап: 18-25 років – інтимність/ізоляція (рання зрілість);
- сьомий етап: 26-64 року – продуктивність/інертність (середня зрілість);
- восьмий етап: після 64 років – інтеграція/відчай (пізня зрілість).
Успішність кожного наступного етапу безпосередньо залежить від того, як пройшов попередній етап.
ПЕРШИЙ ЕТАП: ДОВІРА/НЕДОВІРА
Якщо виховання йде по позитивному шляху, то дитині приділяється достатньо уваги, про нього піклуються і його опікують. На будь-крик малюка тут же вдаються схвильовані батьки і тут же вирішують його проблеми: жаліють його, допомагають з якими-небудь діями, лікують його, змінюють мокрий підгузник та інше. Малюк постійно бачить маму і тата, які раді один одному і йому, щасливі і привітні. У малюка формується позитивне уявлення про світ, що він його бачить затишним місцем, де всі до нього доброзичливо відносяться і всім можна довіряти.
У разі розвитку подій за негативним сценарієм дитина бачить часті сварки батьків, відчуває загальний негативний фон і недолік уваги, навіть якщо догляд за ним здійснюється на належному рівні. Батьків він бачить рідко, часто буває один, сумує і плаче. Як результат відбувається формування стійкого підозрілого ставлення до світу, розвивається підвищена тривожність і недовірливість.
ДРУГИЙ ЕТАП: САМОСТІЙНІСТЬ/НЕРІШУЧІСТЬ
При позитивному розвитку подій у житті дитини, в цьому віці вона стає більш самостійною, це заохочується і стимулюється батьками. Для дослідження дитині відкритий весь світ, за винятком особливо небезпечних ділянок. У дитини в цей період відбувається вироблення стратегії «Я сам», тому за умови, що батьки акуратно обмежують цей процес, а не пригноблює його, дитина переходить до наступного етапу виховання особистості з установками на самостійність.
Зовсім інакше у малюка, виховання якого йде негативним шляхом. В цьому разі активність і самостійність дитини постійно пригнічується батьками. Всі наміри малюка самостійно приймати будь-які рішення жорстко присікаються, відбувається постійне переконання дитини в його здатності що-небудь робити правильно, ініціатива присікаються на корню. Крокуючи далі по життю, дитина буде усілякими шляхами уникати будь-якої відповідальності і озиратися на батьків при будь-якій дії.
ТРЕТІЙ ЕТАП: ПІДПРИЄМЛИВІСТЬ/ПОЧУТТЯ ПРОВИНИ
Якщо події розвиваються в позитивному ключі, у віці 4-5 років у дитини відбувається активне усвідомлення власної особистості. Формування особистості на цьому етапі виховання відбувається у формі гри. Дитина починає усвідомлювати свою стать і часто прагне зайняти позицію одного з батьків у стосунках з мамою або татом. Цей вік є дуже делікатним, тому батьки ні в якому разі не повинні позбавляти дитину турботою і увагою, щоб його прагнення наслідувати батькові (для хлопчика) або матері (для дівчинки) вилилося в подальшому впевненість і підприємливість.
Якщо нічого не змінилося з минулого етапу і розвиток також проходить в негативному ключі, ініціативи дитини наслідувати кому з батьків придушуються і він починає відчувати почуття провини. Поведінка стає не зовсім адекватною, так як дитина не може усвідомити і зрозуміти, за що саме йому соромно і за що він відчуває цю провину.
ЕТАП ЧЕТВЕРТИЙ: УМІЛІСТЬ/НЕПОВНОЦІННІСТЬ
Життя продовжується з позитивним настроєм та гри дитини переходять на новий, більш складний і цікавий рівень. Тепер він старанно вчиться дотримуватися певну черговість яких-небудь дій, наприклад, він вже може зіграти з батьком в шашки. Прокидається гостре бажання конструювати і майструвати, і якщо його вироби та «винаходи» заохочуються батьками, якщо вони підбадьорюють його в разі невдач, допомагають за потреби, дитина розвивається, стає вмілим, його інтелект підвищується.
При негативному розвитку дитина виховується неробою, будь-яке його бажання займатися чим-небудь припиняється і називається марною тратою часу. При цьому будь-які спроби змайструвати що-небудь висміюються. Така поведінка батьків виховує в ньому гостре почуття неповноцінності і з часом він втрачає ініціативу.
ЕТАП П’ЯТИЙ: ІДЕНТИФІКАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ/СПЛУТАНІСТЬ РОЛЕЙ
Вихований в благополучній і позитивній обстановці затишного будинку і власного внутрішнього світу, зовсім вже доросла дитина зустрічає перехідний вік спокійно і впевнено. Він твердо усвідомлює свою особистість, знає чого хоче і до чого прагне. Спрямованість особистості та її мрії активно формуються. Відбувається об’єднання усіх «ролей» в одну загальну, цілу – дорослого самого себе.
При негативному сценарії розвитку особистості в цьому віці дитина перетворюється в невпевненої у власних силах і вміння переляканого підлітка, який має серйозні проблеми з самоідентифікацією. Дівчинки часто починають статеве життя, а у хлопчиків виникають проблеми з суспільством – вони починають вести себе так, як дорослі забороняють. Єдиним їх орієнтиром у житті стає бажання все робити «на зло».
ЕТАП ШОСТИЙ: ІНТИМНІСТЬ/ІЗОЛЯЦІЯ
На цьому етапі при позитивному сценарії розвитку подій молода особистість вступає в період зрілості, починаються серйозні відносини, в тому числі інтимні. Мова йде не про інтимне зрілості, а про вміння брати на себе відповідальність за іншу людину, розділяти його труднощі, входити з ним у духовну і фізичну близькість.
Якщо ж все протікає благополучно, рання зрілість може обернутися ізоляцією, самотністю, відчуттям покинутості та внутрішніми негараздами. Жага здобуття прихильності і любові так і залишається незадоволеною через непомірність у своїх силах, внутрішніх суперечностей і нездатності приймати самостійні рішення і будувати відносини.
СЬОМИЙ ЕТАП: ПРОДУКТИВНІСТЬ/ІНЕРТНІСТЬ
Це самий тривалий етап людського життя, і при сприятливому розвитку саме зараз людина починає думати і турбуватися не тільки про себе, але й про оточуючих його людей. Він стає уважним і турботливим, причому не тільки своїм батькам, дітям і близьким людям, але і в цілому до стороннім оточуючим.
Поганий варіант розвитку і виховання особистості в цей період обертається цинізмом. Людина, прикриваючись пихою і удаваним зарозумілістю, починає люто захищати свої, і тільки свої інтереси, теорії і цілі, відстоювати свою точку зору і доводити всім свою винятковість. Хоча насправді, причиною такої поведінки є глибока невпевненість в собі і сильна страх бути висміяним за свої благі наміри.
ВОСЬМИЙ ЕТАП: ІНТЕГРАЦІЯ/ВІДЧАЙ
На цьому останньому етапі свого життя, людина, що розвивався в позитивному ключі, знаходить спокій і спокійно спостерігає за життям. Він перестає активно працювати, замінюючи робочі турботи спілкуванням з дітьми та онуками, береться за справи, які були відкладені в довгий ящик, прагне жити в задоволення. Така людина залишається позитивним у всьому. Внутрішньо він вже повністю готовий до закінчення життя і озирається на прожиті роки з вдячністю.
Людина, що розвивався і жив весь час негативно, зовсім не готовий підбивати підсумки свого життя, тому що він, нарешті, розуміє, що позитивного рахунку йому не побачити в результаті. Йому стає гірко і прикро, думки про те, що все могло скластися зовсім інакше, займають практично весь його вільний час.
ВИСНОВОК
Розвиток особистості є дуже складним процесом, в якому базові пізнавальні психічні процеси, почуття і емоції, воля і потреби, свідомість і самосвідомість, теорії та інтереси, ідеали та переконання, здібності, характер і темперамент, уміння, навички і звички знаходяться в дуже складному межэтапном взаємодії.
На думку Еріка Еріксона, дуже оптимістично дивився на власну теорію виховання особистості, помилки одного періоду при достатньої уваги і старанності можна змінити на наступному етапі. Однак далеко не всі психологи і соціологи поділяють його оптимізм і радять батькам уважно ставитися до своїх дітей і собі самому, забезпечуючи їм безболісний перехід від одного етапу до наступного етапу.