Досить часто молоді мами запитують, чому новонароджена дитина крекче і що з цим робити. Вони не можуть зрозуміти, чи нормальне це явище, або якісь відхилення від норми. Особливо лякає матусь, коли дитина постійно тужиться і крекче як під час сну, так і в період неспання.
Зміст
- 1 Причини незрозумілих звуків, що видаються немовлям
- 2 Як допомогти малюкові?
Причини незрозумілих звуків, що видаються немовлям
Діти в перші місяці життя часто видають звуки, які вводять в оману батьків. Наприклад, коли дитина постійно крекче у сні й сопе, це ще не означає, що у нього нежить. Швидше за все повітря в кімнаті малюка занадто сухий. Внаслідок цього в носику можуть утворюватися сухі скоринки, провокують сопіння і покряхтывание.
Якщо місячна дитина постійно крекче, причиною цього може бути скупчення газів у кишечнику, що характерно для більшості дітей у віці до 3 місяців і навіть старших.
Якщо дитина крекче і тужиться уві сні, то причиною може бути все те ж бажання маляти спорожнити сечовий міхур або кишечник. Якщо дитина при цьому не плаче, то нічого страшного в цих звуках немає.
Коли немовля крекче, це може означати і його бажання звернути на себе увагу. Адже він ще не може нічого сказати.
Сама природна причина того, що дитина крекче і тужиться — процес дефекації (дитина какає). Адже це ж роблять і дорослі.
Якщо немає ніяких симптомів хвороби крихітки — температура в нормі, сон міцний, він добре ссе груди, не плаче без видимої причини (мокрий підгузник, незручне положення, перегрів), — то покряхтывание, навіть часте, не повинно викликати тривоги у батьків.
Як допомогти малюкові?
Якщо немовля крекче завжди перед тим як спорожнити сечовий міхур або кишечник, ймовірно, йому важко це зробити. Допомога мами буде полягати в тому, щоб щодня робити легкий масаж живота. Це необхідно і не кряхтящим малюкам, адже травна система у немовлят розвинена повністю і не зовсім пристосована до способу харчування через рот.
Масаж допоможе просуватися харчових мас від шлунка до анального отвору і полегшить акт дефекації.
Також поліпшити перистальтику (скорочення) кишечнику допомагає регулярне викладання дитини на живіт. Це теж своєрідний масаж для його кишечника.
Однак якщо дитина тужиться до почервоніння личка, батькам потрібно звернути увагу на консистенцію стільця у малюка. Можливо, у неї запор. Це означає, що годуюча мама повинна скорегувати свій раціон харчування.
Якщо ж ваш малюк на штучному вигодовуванні, то варто змінити суміш. Багато хто, здавалося б, гармонійно збалансовані молочні суміші можуть викликати у дітей запори. Особливо ті з них, в яких міститься велика кількість заліза.
Якщо і після корекції раціону мами або зміни молочної суміші запор не проходить, необхідно звернутися до педіатра.
Якщо дитина крекче після годування, то, можливо, він не може відригнути повітря, який потрапив в шлунок під час смоктання.
В цьому випадку потрібно потримати малюка вертикально, погладжуючи його по спинці і проконтролювати, як він захоплює груди під час годування.
Особливо часто діти заковтують багато повітря, коли мамин сосок занадто маленький.
Якщо дитина тужиться, вигинається і плаче під час годування — це досить тривожний симптом. З цим явищем потрібно негайно звертатися до дитячого невропатолога.
Згинання спинки, особливо під час годування, що може свідчити про підвищення внутрішньочерепного тиску у малюка. У цьому випадку необхідно комплексне обстеження, так як така поведінка дитини може бути показником серйозних захворювань мозку.
Менш небезпечно, якщо симптом згинання спинки проявляється в більш пізній період. Коли малюк у віці 2,5 — 3 місяців при викладанні на животик сильно закидає голівку і піднімає плечі, то це свідчення контрактури (надмірного напруження м’язів. Від нього можна позбутися за допомогою сеансу спеціальних масажів. Їх повинен проводити фахівець. Принаймні, перший масаж повинен робити дитячий лікар, навчаючи цього маму. Потім вона зможе робити це самостійно в домашніх умовах.
Хоча кректання, тужение, сопіння і не є чимось незвичайним для дітей перших місяців життя, все ж з будь-яких питань, які викликають занепокоєння у батьків, потрібно звертатися за консультацією до педіатра, але при цьому ні в якому разі не можна впадати в паніку. Психологічний стан мами передається і дитині. Тоді виникне проблем вдвічі більше.
