Запори у дорослих – небезпечне явище, яке потребує допомоги медиків. В іншому випадку виникне інтоксикація.
Хімус, який застоюється, гниє, розвивається інтоксикація кровоносної системи, отруюються внутрішні органи.
Тому при хронічних запорах пацієнт скаржиться на нудоту, мігрень, слабкість. Тільки досвідчений лікар може виявити справжню етіологію розглянутого процесу.
Але до якого лікаря звертатися при запорах у дорослих? Попередньо рекомендується записатися на прийом до терапевта або сімейного лікаря.
Зміст:
- 1 Фактори ризику
- 2 Етіологія процесу
- 3 Симптоматика процесу
- 4 Діагностичні процедури
- 5 Ректальна діагностика
- 6 Додаткові методики діагностики
Фактори ризику
З постійним або періодичним запором потрібно звертатися до лікаря. Який лікар спеціалізується в даній області? Частіше це лікар-гастроентеролог.
Саме цей спеціаліст лікує пацієнтів, які скаржаться на хвороби ШЛУНКОВО-кишкового тракту. Запори вказують на поганий стан внутрішніх систем, включаючи шлунок, кишечник.
Цей лікар може швидше інших фахівців з’ясувати етіологію розглянутого процесу. Який курс терапії показаний в таких випадках?
Частіше призначається комплексне лікування. Але перед терапією лікар направляє пацієнта на діагностику.
Якщо калові завали сприяли розвитку патології прямої кишки, до якого лікаря йти в цьому випадку? Можна звернутися за допомогою до проктолога. Коли потрібно звертатися до цього лікаря?
Рекомендується йти до проктолога при прояві наступній клініки:
- хронічні запори у пацієнтів старше 40 років, що може сприяти раку товстої кишки;
- при частих запорах з’явилася біль у животі;
- кал вихід зі слизом;
- у калі є кров.
Необхідно звертатися до лікаря-проктолога, якщо у пацієнта спостерігається клініка кишкової непрохідності, включаючи тверді калові маси, блювання, мігрень, різь у животі.
При сильних запорах може відкритися ректальна кровотеча. При цьому пацієнт стрімко худне. До якого фахівця потрібно звернутися ще? У такому випадку необхідна допомога дієтолога.
Фахівці виділяють кілька станів, при яких потрібна термінова допомога медиків:
- минуло більше 3-х днів після останнього спорожнення кишечника або 2 дні після прийому проносного засобу;
- постійний біль в прямій кишці;
- блювання на фоні тяжкого запору;
- постійні або часті запори.
Етіологія процесу
Опитуючи або обстежуючи пацієнта, лікарі можуть виявити не тільки проблеми в роботі кишечника, але і інші причини розвитку запорів.
Етіологія неврологічного характеру або психологічні причини, які ведуть до проблемного випорожненню кишечника, потребують термінової терапії.
До якого фахівця можуть направити пацієнта в останньому випадку? Якщо запори пов’язані з психологічними причинами, знадобиться допомога психолога. Іноді лікує пацієнта невролог.
Для виявлення етіології розглянутого процесу фахівці можуть призначити такі методи діагностики, які викликають дискомфорт. Але з їх допомогою можна надалі уникнути гемороїдального кровотечі.
Симптоматика процесу
У деяких випадках медики діагностують запор без діагностики. При легкому перебігу цього процесу показано амбулаторне лікування неінвазивними методами.
Іноді таким пацієнтам призначається періодична консультація з питань терапії. Частіше це актуально для молодих пацієнтів, які зіткнулися з цією проблемою вперше.
Літнім пацієнтам, з більш складною медичною історією, запор може вказувати на серйозну патологію. Для лікування хворого показано комплексне обстеження.
Пацієнти з запаленим кишечником можуть скаржитися на діарею. Аналогічна клініка характерна для хвороби Крона. В останньому випадку виникає інфекційний процес, уражається імунна система.
Діагностичні процедури
При опитуванні пацієнта медики повинні з’ясувати особливості травлення і кількість проявляються симптомів. Пацієнту можуть задати наступні питання:
Додатково медик може запитати про загальний стан здоров’я, включаючи наявність якої-небудь патології, епізодів абдомінальної хірургії.
Іноді питання не пов’язані з роботою ШЛУНКОВО-кишкового тракту, але вони допомагають лікарям створити повну картину захворювання, визначивши її етіологію.
Ректальна діагностика
Одне загальне обстеження, яке застосовується при діагностиці даного явища – цифрове ректальне дослідження.
Під час перевірки лікар використовують медичні стерильні рукавички, змащуючи вказівний палець, вставляючи його в анус пацієнта.
Таке тестування проводиться швидко, що мінімізує дискомфорт. Але після такої маніпуляції медик з’ясовує, в якому стані знаходиться анальний сфінктер.
Додатково фахівець знаходить слиз, кров і кал в прямій кишці, що дозволяє зробити висновок про те, що відбувається процесі всередині прямої кишки. У цьому випадку призначається колоноскопія.
Додаткові методики діагностики
При хронічному запірному процесі застосовують такі діагностичні методики:
- дослідження крові з метою виключення певних причин, включаючи хвороб щитоподібної залози;
- колоник-тест, що дозволяє виявити тривалість процесу переміщення їжі через кишечник;
- ендоскопія, включаючи колон – і сігмоскопіі, які засновані на застосуванні камер. Ці методики дають максимально повне уявлення про нижньому відділі ШЛУНКОВО-кишкового тракту.
Лікування розглянутого процесу проводиться після інструментальної та лабораторної діагностики. Терапія включає в себе прийом медикаментів, дотримання дієти і питного режиму.
