Ускладнення апендициту – Апендицит та ускладнення: інфільтрат після апендициту

Далі в статті піде мова про можливих проявах таких ускладнень розвитку апендициту, чим це загрожує і як слід себе вести.

Ускладнення апендициту Апендицит та ускладнення: інфільтрат після апендициту

Зміст:

  • 1 Ознаки ускладнень
  • 2 Класифікація ускладнень
  • 3 Перфорація
  • 4 Апендикулярний інфільтрат
  • 5 Апендикулярний абсцес
  • 6 Пілефлебіт
  • 7 Перитоніт
  • 8 Свищі в кишечнику
  • 9 Лікування ускладнень
  • 10 Корисне відео

Ознаки ускладнень

Як вже писалося вище, апендицит – це запалення червоподібного відростка. Апендикс – це сліпий вихід товстої кишки.

Коли він переповнюється всякими відходами може початися запалення. У цьому випадку знадобиться виключно допомога хірурга.

Проявити себе апендикс може в будь-який час. Часто вже в підлітковому періоді доводиться зіткнуться з цією проблемою.

Іноді апендицит не проявляє себе ніяк за все життя. Таким чином, передбачити його поява неможливо.

При появі перших же симптомів направляються до хірурга. Терпіти і тим більше починати якесь лікування в домашніх умовах ні в якому разі не потрібно.

Якщо вчасно не звернутися в лікарню, то можуть бути різні наслідки, аж до летального результату.

Чим раніше проведуть операцію і призначать амбулаторне лікування, тим більша ймовірність відсутності яких-небудь ускладнень.

Вже після 3-7 днів видалення відростка, людина повертається до звичайного життя. Виключається тільки будь-яка фізична навантаження.

Найпопулярнішим у списку ускладнень є перитоніт. Таке ускладнення виникає в результаті переповнення гноєм відростка та його виходом всередину органів.

Однією з форм розвитку перитоніту називають – апендикулярний інфільтрат.

Апендикулярний інфільтрат є досить частим ускладненням. Виникає інфільтрат після того, як гній в маленькій кількості надходить в організм, а той намагається самостійно впорається з проблемою.

Сама головна небезпека в цьому – сплутування симптомів. У цьому випадку лікарі можуть діагностувати відстрочку операції. Далі можливе зараження крові, що вже практично неможливо вилікувати.

З часом симптоматика інфільтрації тільки посилиться. Починається нагноєння, а болі збільшуються. Природно про запальному процесі, організм повідомляє підвищенням температури.

У випадку з перитонітом, хірургічне втручання повинно бути своєчасним. Запущена форма розвитку апендициту вже не піддається лікуванню, а людину чекає летальний результат.

Діагностувати ускладнення може тільки досвідчений хірург. В деяких випадках, це перший огляд очеревини і пальпація.

Але, на жаль, буває таке, що ускладнення розвитку апендициту виявляються лише в ході операції.

Існують різні типи ускладнень. Кожен з них має свою симптоматику. Будь-який вид наслідків вимагає негайного вирішення.

Класифікація ускладнень

На появу серйозних наслідків впливають різні фактори. Поділяють їх за часу на доопераційне і післяопераційні.

Перший тип ускладнень виникає в результаті тривалого втручання лікарів. Найчастіше вони відбуваються на тлі неправильної діагностики і подальшої терапії.

До доопераційним відносять: апендикулярний інфільтрат, пілефлебіт, перитоніт, флегмона заочеревинної клітковини, абсцес.

Післяопераційні ускладнення виникають вже через деякий час після видалення відростка. Іноді вони виявляються через кілька тижнів.

До післяопераційним відносять патології сусідніх органів і наслідки, які були спричинені ушкодженнями в ході хірургічного втручання.

Причини виникнення післяопераційних наслідків:

  • Неправильне дотримання режиму.
  • Неточне постанова діагнозу.
  • Хронічні і гострі спалахи захворювань в сусідніх органах.
  • Довгий звернення за допомогою.
  • Помилки в ході операції.
  • Ускладнення після проведення операції мають також і різне місце локалізації. Це може бути:

  • Черевна порожнина.
  • Місце розрізу.
  • Будь-які інші сусідні органи і системи.
  • Деякі проблеми виникають практично відразу, а інші довго знаходяться в стадії розвитку.

    Отже, фахівці виділяють 2 можливих варіанти розвитку ускладнень:

    • Ранні. Проявляються протягом 14 днів. Варто виділити такі, як: перитоніт, пошкодження шва, кровотеча, патології сусідніх органів.
    • Пізні. З’являються пізніше 14 днів. Виділяють свищі, келоїдні рубці, нагноєння, інфільтрати, абсцеси, кишкову непрохідність, спайки черевної порожнини.

    Щоб зрозуміти всі нюанси пізніх і ранніх ускладнень, потрібно більш детально розглянути кожний можливий випадок.

    Перфорація

    Виникає ще на ранньому етапі. Це ускладнення, що вийшло в результаті гострого запалення апендикса, його нагноєння і розплавлення стінок.

    Гній виходить в черевну порожнину, викликаючи роздратування. Перфорація супроводжується перитонітом.

    Виходячи з клінічної картини патології, можна виділити ознаки:

  • Нудота і блювання.
  • Сильний біль в животі.
  • Всі симптоми інтоксикації.
  • Лихоманка.
  • Ознаки перитоніту.
  • Природно, чим раніше почалася лікувальна терапія, тим нижче ризик розвитку перфорації. Найчастіше виникає у тих людей, які звернулися за допомогою на пізній стадії.

    Апендикулярний інфільтрат

    За статистикою цього ускладнення виділяють не більше 3% пацієнтів з діагнозом гострий апендицит. Апендикулярний інфільтрат є досить частим ускладненням.

    Також утворюється внаслідок пізнього звернення за допомогою. Виникає не пізніше 5 днів після початку запального процесу у відростку. Запалення вражає сусідні органи і тканини.

    Початкові ознаки:

    • Лихоманка.
    • Інтоксикація.
    • Яскраво виражені больові відчуття в животі.
    • Загальні риси прояви перитоніту.

    Пізні ознаки характеризуються розмитістю своєї симптоматики. В цьому полягає важлива небезпека, адже діагностувати проблему стає важко. Недосвідчений хірург може її просто пропустити через відсутність ознак.

    У цей момент пацієнт починає відчувати полегшення, біль іде, а загальне самопочуття налагоджується. Єдине, що залишається – це температура. Її оцінка не повинна опускатися.

    При огляді хірург не зазначає м’язового напруги в черевній області. Єдине, що може виявити цей вид ускладнення – це болюче, щільне і малорухливе освіта в правої клубової області.

    Потрібно розуміти, що операція в цьому випадку вже неважлива. Вирішується проблема консервативним методом.

    За основу беруться медикаменти групи антибіотиків. Потрібні сильні препарати, щоб не допустити серйозного розвитку.

    Апендикулярний інфільтрат може розсмоктатися або почнеться абсцес всередині організму. У кращому випадку, якщо нема нагноєння в запаленому місці, на лікування піде не більше 5 тижнів.

    В іншому випадку, може продовжиться загнивання, що призведе до перитоніту.

    Апендикулярний абсцес

    Такі важкі форми розвитку патологій можуть виникнути на будь-якому етапі прогресування.

    Місцем локалізації можуть бути:

    • Права клубова область.
    • Заочеревинний простір.
    • Діафрагма. Знаходиться в правому поддиафрагмальном поглибленні. Симптоми: чіткі і сильні прояви інтоксикації, сухий кашель, біль у грудині, важке і утруднене дихання. При пальпації фахівець зазначає: больові відчуття, великий об’єм печінки, м’який живіт. Дихання практично не відчувається в правій легені.
    • У чоловіків – місце між сечовим міхуром і прямою кишкою, у жінок – між прямою кишкою і маткою. Ознаки: дизуричні прояви, біль у прямій кишці, промежностях, часті позиви до спорожнення. Нагноєння можна діагностувати через пряму кишку або піхву.
    • У петлях кишечника. Дуже важко діагностувати цю проблему на ранньому етапі розвитку. Далі симптоматика набуває більш яскравий характер: підвищується температура, приступообразні болю, м’язи черевної стінки стають напруженими, пальпується інфільтрат.

    До загальних ознак відносять:

  • Гіпертермію.
  • Інтоксикацію.
  • Сильний біль.
  • Високий рівень лейкоцитів і ШОЕ в крові.
  • Для діагностики використовується УЗД. В якості лікування використовується оперативне втручання.

    Гнійне освіта при аппендикулярном абсцес розкривається, а уражена порожнину промивається. У неї встановлюють дренаж і зашивають рану.

    Після операції ще необхідний час проводять промивання порожнини через дренажі. Це потрібно, щоб видалити залишки гною. Також в порожнину вводяться необхідні ліки.

    Пілефлебіт

    Це одне з найбільш важких розвитку ускладнення гострого апендициту. Пілефлебіт – це важке гнійно-септичне запалення ворітної вени печінки. На органі утворюється кілька гнійників.

    Основні ознаки:

  • У пацієнта відзначається різке погіршення самопочуття.
  • Сильні симптоми інтоксикації.
  • Бліда шкіра.
  • Задишка.
  • Гіпотонія.
  • Збільшення селезінки і печінки.
  • Лихоманка.
  • У курс лікування входить як оперативне втручання, так і медикаментозне лікування. При утворенні гнійників, їх розкривають і влаштовують промивку.

    З консервативного лікування упор робиться на прийом антикоагулянтів і антибіотиків.

    Важливо! У 97% пацієнта не вдається врятувати. Висока ймовірність летального результату.

    Перитоніт

    В результаті гострого запального процесу апендикса уражається черевна порожнина. Ознаки:

  • Гіпертермія.
  • Сильна біль у черевній зоні.
  • Блідість.
  • Тахікардія.
  • Тільки досвідчений лікар може виявити таке ускладнення. При пальпації помічені деякі особливості: біль збільшується після того, як лікар натиснув на черевну область і різко відпустив.

    При цьому саме натискання особливого дискомфорту не приносить.

    Терапія повинна бути комплексною. У неї входять методи:

    • Симптоматична.
    • Антибактеріальна.
    • Хірургічна.
    • Дезінтоксикаційна.

    Свищі в кишечнику

    До найбільш пізніх післяопераційних ускладнень відносять саме свищі. При такій патології уражаються стінки найближчих петель кишечника з наступною деструкцією.

    Причиною цього ускладнення прийнято вважати:

  • Натискання щільними марлевими пов’язками на черевну порожнину.
  • Недотримання норм по обробці апендикса.
  • Якщо рана зашита, то симптоматика яскраво-виражена і важка. При неповно зашитої рани виступає кишковий вміст, яке утворює надалі свищі.

    Ознаки:

    • Приступообразні больові відчуття в правій здухвинній області.
    • У цій же частині виявляється глибокий інфільтрат.
    • Симптоматика порушення функціонування кишечника.
    • Ознаки перитоніту.

    Лікування буде прямо залежати від індивідуального перебігу патології. Терапія включає в себе як звичайний медикаментозний метод, так і хірургічний.

    В обов’язковому порядку застосовують протизапальні, антибактеріальні ліки. Утворені кишкові свищі піддаються негайного видалення.

    Свищі можуть самостійно розкритися. Цього допускати в жодному разі не можна. Відбувається це на 10-25 день після видалення апендициту. Є невеликий ризик летального результату.

    Лікування ускладнень

    В якості профілактики ще на стадії діагностики апендициту проводять терапію.

    Способи лікування та попередження наслідків:

    • Гематоми. Є найбільш популярним типом розвитку ускладнення. Основним симптомом є біль в місці накладення шва. При діагностуванні гематоми лікар призначає розтин рани і її очищення. Далі проводять імунотерапію, фізіотерапію і призначають протизапальні ліки.
    • Виконувати призначений режим, особливо в перші дні.
    • При виявленні ускладнень харчування надходить через уколи і крапельниці. Після поліпшення стану дозволено їсти протерті каші і рідкі продукти.
    • Для відновлення тканин хворому можуть призначити прийом антибіотиків та протизапальних медикаментів.
    • У перші місяці протипоказані будь-які фізичні навантаження, різкі нахили і руху.
    • Необхідно уважно стежити за симптомами. Про будь-якому новому прояві варто говорити лікаря. Не можна займатися самолікуванням.

    Тільки правильне і своєчасне втручання фахівців може не допустити розвитку ускладнень після апендициту.

    Не можна доходити до пізньої стадії розвитку. Тільки уважність до свого організму здатна спонукати до звернення за допомогою.

    Корисне відео

    Оцініть статтю
    Настанова - Корисні поради
    ×
    Тисни «Подобається», щоб читати нас на Facebook
    Спасибі, я вже з Вами!