Сьогодні діагноз «Синдром сухого ока» ставиться в 4-5 разів частіше, ніж ще кілька років тому. Цей термін об’єднує комплекс ознак сухості поверхні рогівки, а також кон’юнктивіти, які проявляються, як наслідок порушення з різних причин кількості слізної рідини. У більшості випадків (близько 70%) захворювання зустрічається у жінок, частіше у віці старше 50-ти років.
Захворювання може розвинутися самостійно внаслідок певних причин, а може сигналізувати про більш серйозної проблеми. У будь-якому випадку без уваги цю недугу залишати не варто і при перших же ознаках краще відразу звернутися до фахівця.
Зміст
- 1 Як виникає і розвивається захворювання?
- 2 Що є причиною хвороби?
- 3 Симптоми захворювання
- 4 Діагностика захворювання
- 5 Лікування синдрому сухого ока
- 6 Профілактичні заходи
Як виникає і розвивається захворювання?
Функція зволоження рогівки ока забезпечується слізною рідиною, яка при відкритому стані очі розподіляється по його поверхні, перетворюючись в тонку (6-12мкл) плівку. Ця плівка має неоднорідну структуру. В її складі виділяють три шари, кожен з яких здійснює свою функцію:
Слізна плівка не постійна, вона розривається приблизно кожні 10 секунд, оголюючи поверхню рогівки. Механізм її оновлення полягає в стимулюванні руху рухомого століття. При цьому відбувається розгладження поверхні слізної плівки і відновлення її цілісності. Порушення одного або кількох етапів цього процесу впливає на формування слізної плівки і виконання нею своїх прямих функцій. У свою чергу, це стає причиною метаморфоз стан рогівки та кон’юнктиви, що призводить до розвитку описуваного захворювання.
Що є причиною хвороби?
В якості причин виникнення синдрому сухого ока називають різні очні захворювання, а також застосування і використання деяких лікарських препаратів, сучасних технічних новинок, носіння контактних лінз для корекції зору та інше. Найчастіше з такою проблемою до офтальмолога звертаються пацієнти, які страждають на:
захворюваннями ендокринної системи;- захворюваннями, що викликають ураження сполучної тканини;
- хворобою Паркінсона;
- порушення вітамінного обміну (мова йде про жиророзчинних вітамінах);
- гормональний збій у момент настання менопаузи;
- тривала, постійна, безперервна робота за комп’ютером;
- хірургічне втручання.
Симптоми захворювання
В залежності від того, на якому етапі відбувається розвиток хвороби, виділяють різні симптоми. Пацієнт може скаржитися на виникнення незвичних відчуттів (чужорідне тіло в оці). При цьому можливе періодичне сльозовиділення, після якого хворий починає відчувати сухість.
При дії подразнюючих факторів (кондиціонер, вітер, дим та інше) хворі відзначають різь в очах і відчуття печіння. Крім того, поступово розвивається світлобоязнь, якість зору протягом дня може коливатися.
Ці ознаки стають більш вираженими у вечірній час, а також при знаходженні в приміщенні з сухим забрудненим повітрям.
Важливо! Одним з характерних ознак захворювання є значне зменшення або повна неможливість визначення сльозових менісків. Замість них можна спостерігати набряклу кон’юнктиву, яка, збільшуючись, займає простір на вільній поверхні століття.
Діагностика захворювання
З цими скаргами пацієнтам необхідно звертатися в офтальмологічний кабінет, де фахівець проведе необхідні діагностичні процедури. Вони включають: ретельний опитування хворого, для встановлення можливих причин захворювання, вплив на його розвиток професійної діяльності, а також стандартну процедуру огляду, при якій велика увага приділяється оцінці стану рогівки, кон’юнктиви, вільних країв повік. Лікар звертає увагу на стан епітеліального покриву століття, на якість їх змикання, частоту моргання.
Постановка попереднього діагнозу передбачає подальше обстеження хворого:
- прицільна біомікроскопія передній частині очного яблука;
- дослідження характерних особливостей слізної рідини, оцінка стабільності слізної плівки;
- дослідження результатів проведених проб (проба Ширмера, Норна), з допомогою яких можна діагностувати зміни, характерні для даного захворювання.
Крім того, у лабораторних умовах досліджуються осмолярність і кристалографія слізної рідини, і виконуються цитологічне дослідження мазка з кон’юнктиви.
Лікування синдрому сухого ока
Після постановки точного діагнозу хворому, найчастіше, прописується консервативне лікування препаратами, які отримали назву «штучної сльози».
Ліки діє наступним чином: кожен раз, коли його закапують в око, воно повністю покриває поверхню, подібно до того, як це робить природна слізна плівка, виконуючи при цьому всі її функції. Лікування і кількість прийомів ліки в день розраховується індивідуально в кожному конкретному випадку.
Існує і хірургічний метод лікування цього захворювання, показаний пацієнтам зі значними змінами рогівки і зниженням вироблення слізної рідини. Процедура полягає в обтурації (закупорці) слезоотводящих канальців, завдяки якій забезпечується обмеження відтоку і випаровування сльози, в тому числі і штучною.
Однією з останніх розроблених методик лікування синдрому сухого ока, показують дуже непогані результати, є пересадка слинних залоз у порожнину кон’юнктиви з порожнини рота.
Профілактичні заходи
Для попередження розвитку цього і цілого ряду інших захворювань ока необхідно контролювати рівень впливу атрифициальных факторів. Своєчасне лікування існуючих проблем з очима, дотримання раціону харчування, а також виконання стандартних зорових вправ суттєвою при зоровому навантаженні дозволять значною мірою знизити ризики проявів цієї хвороби.
У висновку варто відзначити, що, незважаючи на позірну простоту» описаного захворювання та його лікування, в найбільш важких випадках воно цілком може привести до повної втрати зору. Тому, якщо ви раптом виявили у себе схожі ознаки, які свідчать про цю недугу, обов’язково проконсультуйтеся у фахівця. Самостійно призначене лікування може не тільки не допомогти у вирішенні проблеми, але й погіршити ситуацію. У більшості ж випадків при грамотної терапії вдається вирішити проблему найбільш безпечними методами.
