Косоокість: клінічні прояви, діагностика, лікування, профілактика

Косоокість у медичній літературі має й інші назви – страбізм, гетеротропія. Це така патологія, при якій порушується паралельність осей зору обох очей, що зовні виглядає як косметичний недолік. Тому людина в зв’язку з цим може сильно комплексувати. Однак сучасна офтальмологія має у своєму розпорядженні певні способи корекції даного стану.

Зміст

• 1 Причини розвитку
• 2 Клінічні прояви
• 3 Діагностичний пошук
• 4 Лікувальна тактика
• 5 Профілактика

Причини розвитку

Причини, які можуть призводити до розвитку косоокості:

• пошкодження окорухових м’язів у результаті їх недорозвинення;
• пухлини очного яблука;
• травматичне пошкодження зорового аналізатора;
• аномальна рефракція;
• порушення роботи окорухових м’язів у результаті парезу (частковий параліч) або парезу;
• розсіяний склероз з ураження провідних шляхів зорового аналізатора;
• підвищена функція щитовидної залози;
• перенесені інфекційні захворювання (особливо часто косоокість є ускладненням грипу);
• невротичні стани;
• психоемоційний переляк.

За часом розвитку, косоокість може бути як вродженим, так і набутим.

При даному патологічному процесі зображення очима не сприймається як єдина картинка. Це пов’язано з тим, що воно не проектується на центральну частину ока. У підсумку в кортикальних шарах головного мозку не відбувається його злиття в цілісну картинку, тому часто виникає двоїння предметів.

Клінічні прояви

Прийнято виділяти кілька різновидів косоокості, кожне з яких має свої механізми розвитку і симптоми. Основними видами є:

• позірне, яке зустрічається у новонароджених діток і зберігається до віку 6 місяців (діти не можуть фіксувати погляд, тому створюється враження косоокості);
• приховане (візуально воно не завжди помітно, так як розвивається компенсаторна реакція з боку окорухових м’язів, тому найбільш слабка компенсується більш сильною, якщо ж одне око прикрити рукою або спеціальною лопаткою, то виявляється косоокість другого ока);
• справжнє, яке ділиться на паралітична і співдружня.

По виду напрямки зіниць косоокість буває:

• сходяться;
• розбіжним;
• вертикальним – вгору або вниз;
• комбінованим.

Ще однією характеристикою істинного косоокості є монолатеральное або альтернуюча косоокості. У першому випадку косить тільки одне око, а у другому – обидва.

Пацієнта з косоокістю можуть турбувати скарги наступного характеру:

• двоїння зорових образів;
• відхилення ока в одну або в іншу сторону;
• швидка стомлюваність очей;
• зниження гостроти зору і т. д.

Діагностичний пошук

Діагностика косоокості передбачає проведення ряду додаткових методів дослідження:

оцінка гостроти зору, яка проводиться як до корекції, так і після очкової корекції;

визначення полів зору;

визначення обсягу рухів очних яблук. У разі парез окорухових м’язів він знижується, а при паралічі повністю відсутня. Для оцінки рухів людина повинна стежити за рухомим об’єктом;

рефрактометрія;

оцінка характеру зору за допомогою чотирьохточкові колірного тесту. З його допомогою можна визначити, чи є бінокулярний зір, монокулярным або ж одночасним. Пацієнту необхідно одягти окуляри, які призначені для даного тесту. У подальшому його просять назвати видимі точки;

непряма офтальмоскопія, що дозволяє оцінити кут косоокості;

біомікроскопічні дослідження, для якого використовується щілинна лампа;

офтальмоскопическое дослідження за допомогою лінзи Гольдмана, яке дозволяє визначити патологію сітківки і склоподібного тіла;

дослідження очного яблука за допомогою ультразвуку;

комп’ютерна томографія очі.

Крім цього в діагностиці косоокості дуже важливо провести консультації суміжних спеціалістів, які допоможуть виявити причину розвитку цього стану:

• невролог;
• ендокринолог;
• педіатр:
• інфекціоніст і т. д.

Лікувальна тактика

Лікування необхідно починати якомога раніше. Це дозволить попередити розвиток ускладнень. Лікувальна тактика багато в чому визначається характером патологічного процесу, що призвів до розвитку косоокості. Далі необхідно усунути наявний видимий дефект, тобто зробити центральну фіксацію зору. Цього можна домогтися консервативними або оперативними методами.

Консервативна тактика полягає в тому, щоб здоровий очей був виключений з зорової функції. З цією метою на нього накладають непрозору пов’язку або спеціальну накладку. В нічний час це пристосування знімають, так як вночі очі не дивляться. Така терапія дозволяє зробити хворе око робітниками, тобто він компенсаторно пристосовується для нормального сприйняття зображення.

Ще одним методом, який дозволяє зробити косе око фіксує, полягає в закапуванні атропіну. Цей судинорозширювальний препарат необхідно закапувати в здоровий очей, що вимикає його функції зору за рахунок розширення зіниці.

Також в рамках консервативного лікування показано проведення оптичної корекції. Для цього можуть застосовуватися або окуляри, або контактні лінзи. Проте підібрати ці засоби корекції зору можна не раніше ніж з 6-9 місяців від народження дитини. Раніше цього часу малюк не може цілеспрямовано фіксувати погляд, що призводить до гіпердіагностики косоокості та необґрунтованого лікування.

Наступний етап консервативного лікування косоокості – це здатність до злиття в одне ціле зорових образів. При вираженому ступені косоокості до цього етапу переходять тільки після хірургічної корекції. У підсумку бінокулярний зір стає, для чого можуть використовуватися різні методики.

У разі, якщо косоокість має паралітична або паретическое походження, то з успіхом можуть застосовуватися фізіотерапевтичні методи лікування. Основне їх завдання – це стимулювати роботу окорухових м’язів. Найбільш ефективними в цьому відношенні є дарсонвалізація і електростимуляція глазодвигательной мускулатури.

Важливо! У більшості випадків для лікування косоокості необхідно вдаватися до хірургічного лікування. Воно показано в тому випадку, коли величина кута косоокості становить 15 градусів і більше. Зазвичай у такій ситуації консервативні методики виявляються малоефективними.

Оперативне лікування засноване на наступних принципах:

• до операції необхідно вдаватися, якщо протягом 1-2 років носіння окулярів або контактних лінз, усунути косоокість не представляється можливим;
• найкраще оперувати дітей у віці 4-5 років. Більш рання операція (2-3 роки) показана тільки, якщо кут косоокості великий;
• кут косоокості, який більше 30 градусів, є показанням до поетапного лікування, яке складається з двох етапів оперативного втручання. При цьому проміжок між ними повинен складати як мінімум 6 місяців.

Оперативне лікування спрямоване на посилення м’язової сили, або на її ослаблення в залежності від залучення очі в патологічний процес. Для посилення м’язової роботи може виконуватися або видалення ділянки м’язи, або утворення складки з сухожиль. Для подовження м’яза з метою ослаблення її сили можуть наноситися насічки або зміна точки прикріплення м’яза до кісток.

Профілактика

Профілактика косоокості полягає в усунення причинних факторів, які можуть призводити до цього захворювання. Тому рекомендується дотримуватися наступних правил:

• своєчасна консультація невролога, ендокринолога;
• попередження травматичного пошкодження очей;
• контроль рівня холестерину, артеріального тиску як основних факторів ризику судинних катастроф, що призводять до парезу або паралічу окорухових м’язів.

На закінчення необхідно відзначити, що косоокість є косметичним дефектом, який призводить до психологічного комплексу. Клінічні прояви захворювання полягають саме в порушення паралельності осей зору. Додаткові методи діагностики необхідні для виключення можливих ускладнень та вибору найбільш раціональної тактики лікування. Сучасна офтальмологія дозволяє раз і назавжди впоратися з даною патологією і подарувати людині красивий погляд.