Кератоконус: клінічні прояви, діагностика, лікування, профілактика, ускладнення

Кератоконус являє собою патологічний процес рогівки, який пов’язаний з дегенеративними змінами. Він характеризується трьома основними ознаками:

• витончення рогівки;
• конічне її випинання;
• поступово розвивається помутніння рогівки.

Кератоконус, як правило, є двостороннім ураженням. Найчастіше зустрічається у віці від 20 до 40 років.

Зміст

• 1 Причинні фактори
• 2 Стадії патологічного процесу
• 3 Клінічні прояви
• 4 Діагностичний пошук
• 5 Лікувальна тактика
• 6 Профілактичні заходи
• 7 Ускладнення

Причинні фактори

Причини розвитку кератоконуса остаточно не встановлені. Тому виділяють групу факторів, що привертають. При їх наявності у людини ймовірність розвитку даного патологічного процесу істотно вище. Основними сприятливими факторами є:

• спадкові – велика група захворювань може призводити до розвитку аномальної будови рогівки;
• ультрафіолетове опромінення (саме з цим пов’язана висока поширеність кератоконуса у жителів південних і гірських регіонів);
• носіння контактних лінз, які підібрані неправильно (саме тому без допомоги офтальмолога в цьому процесі не обійтися);
• різні патологічні стани рогівки – її травми, запальні процеси і т. д.

До групи спадкових захворювань, які можуть супроводжуватися розвитком кератоконуса, входять:

• синдром блакитних склер (це прояв системної дисплазії сполучної тканини);
• амавроз лебера;
• синдром Елерса-Данлоса та ін.

В основі освіти кератоконуса лежать:

• посилений апоптоз (загибель клітин, яка генетично запрограмована) у центральній зоні рогівки;
• зменшення товщини в цій її частині;
• подальше випинання рогівки у вигляді конуса.

Стадії патологічного процесу

Кератоконус – як динамічний процес проходить ряд стадій:

при першій і другій стадії морфологічні зміни рогівки виражені незначно, при цьому нервові закінчення, що іннервують її, добре видно;

у третій стадії рогівка мутніє у вершини конічного випинання, а також є тріщини десцеметовой мембрани;

при четвертій стадії рогівка не тільки каламутніє, але і стоншується. ці зміни зачіпають велику її частину;

для п’ятої стадії характерно повне помутніння і витончення рогівки, що супроводжується різким зниженням гостроти зору, аж до його повного зникнення.

Клінічні прояви

За клінічним перебігом кератоконус буває:

• гострим;
• хронічним.

Саме при гострому перебігу захворювання симптоми виражені більш яскраво. Вони полягають в наступному:

• раптова поява сильного болю в оці;
• різко знижується зір;
• візуально визначається наявність конічного випинання рогівки в оці.

Отже, підозрілими симптомами щодо кератоконуса, коли необхідно терміново звернутися до офтальмолога, є:

• поганий зір, зниження його гостроти;
• необхідність часто міняти окуляри з-за постійного випинання рогівки і прогресування міопії і ступеня астигматизму;
• спотворене сприйняття предметів;
• болі в очному яблуці;
• боязнь світла;
• підвищений слезообразование і сльозовиділення.

Діагностичний пошук

Діагностика кератоконуса заснована на клінічній оцінці і на результатах додаткових методів дослідження. Вона дозволяє встановити правильний діагноз, виключити або підтвердити наявність ускладнень, а також розробити найбільш раціональну тактику лікування пацієнта.

Основними методами діагностики, які є цінними для офтальмолога при даному захворюванні є:

зовнішній огляд ока, при якому визначається конічне випинання рогівки, спрямоване вперед;

оцінка зору, в тому числі і після корекції, а також порівняння з попередніми результатами;

рефрактометрія – вимірювання рівня рефракції, який залежить від ступеня міопії і астигматизму;

біомікроскопічні дослідження, яке виявляє витончення рогівки, її конічне випинання, тріщини десцеметовой мембрани у вигляді ліній фогта, наявність глибокої передньої камери. при пізніх стадіях кератоконуса з’являється так зване кільце флейшера. воно являє собою відкладення гемосидерину (залізовмісного білка), яке відбувається біля основи конічного випинання рогівки;

скіаскопія, при якій визначається специфічне рух тіней;

офтальмоскопическое дослідження, яке інформативно тільки через прозорі ділянки рогівки;

ультразвукове дослідження ока;

кератопахиметрия, при якій визначається тонка рогівка (можна виміряти товщину);

ОКТ, або оптична когерентна томографія;

вимірювання розмірів рогівки в різних її ділянках за допомогою комп’ютерної техніки.

Важливо! Найбільші труднощі в діагностиці виникають на самому початку розвитку захворювання. Тому на першій і другій стадії кератоконуса найбільш інформативним діагностичним тестом є конфокальна та ендотеліальна мікроскопія.

Лікувальна тактика

Чим раніше розпочато лікування кератоконуса, тим воно виявляється ефективніше. Всі методи поділяються на консервативні та хірургічні.

Консервативне лікування кератоконуса включає в себе:

• підбір м’яких контактних лінз;
• поліпшення метаболічних процесів в рогівці за допомогою спеціальних препаратів у вигляді крапель (квинакс, тауфон та інші);
• парабульбарні ін’єкції эмоксипина, які також покращують метаболізм;
• вітаміни для прийому всередину;
• фізіотерапевтичні процедури.

При розвитку гострого кератоконуса надається невідкладна допомога:

• закопування препаратів, що розширюють зіницю;
• закопування натрію хлориду;
• накладення компресійної пов’язки, яка попереджає перфорацію рогівки;
• з профілактичною метою призначають антибактеріальні краплі;
• нестероїдні і гормональні протизапальні засоби;
• препарати, що знижують внутрішньоочний тиск.

Сучасним консервативним методом лікування є крос-лінкінг. Він полягає в знятті верхнього епітеліального шару з наступним насиченням рогівки рибофлавіном. Після всього її опромінюють ультрафіолетом. Така методика стимулює утворення міцних колагенових волокон, які попереджають конічне випинання рогівки.

Кератопластика використовується при помутніння рогівки, які не подаються консервативному лікуванню. Щоб рана швидко зажила в післяопераційному періоді показано носіння контактних лінз. Відторгнення рогівки не відбувається, так як в ній немає живлячих судин.

Профілактичні заходи

Профілактика розвитку кератоконуса полягає у таких рекомендаціях:

• носіння сонцезахисних окулярів, які надійно захищають від ультрафіолету;
• правильний підбір контактних лінз, який необхідно проводити у офтальмолога;
• своєчасне лікування захворювань рогівки.

Ускладнення

Пізня діагностика кератоконуса і, як наслідок, несвоєчасне лікування призводять до розвитку ряду ускладнень:

• перфорація рогівки, ймовірність якої найбільш висока в разі гострого кератоконуса, що відбувається в результаті розриву десцеметовой мембрани і устремління рідині передньої камери в бік рогівки;
• прогресуюче зниження гостроти зору;
• прогресування помутніння рогівки;
• розвиток гострого кератоконуса.

На закінчення необхідно відзначити, що кератоконус є аномалією будова рогівки, яка може розвиватися в результаті різних причин. Знання тривожних (підозрілих) симптомів допоможе пацієнту вчасно звернутися до офтальмолога для проведення ретельного обстеження. Тільки після цього лікар зможе підібрати найбільш раціональну тактику лікування.