Гифема: причини, клінічний прояв, діагностика, лікування

Гифема – скупчення крові, які локалізуються між райдужної і роговою оболонкою у передній камері ока. У нормі В передній камері знаходиться прозора рідина, яка виробляється в задній камері і надходить у передню через зіницю. Функцією цієї рідини є трофіка структур ока. Якщо в передню камеру потрапляє кров, яка важче ніж внутрішньоочна рідина, то вона опускається на дно. Об’єм крововиливу може варіювати від стану, коли сліди крові можна виявити тільки під мікроскопом до тотального крововиливи, що характеризується повним заповненням передньої камери.

Зміст

• 1 Причини розвитку захворювання
• 2 Клінічні прояви і можливі ускладнення
  • 2.1 Ступеня складності
  • 2.2 Можливі ускладнення
• 3 Діагностика і лікування захворювання

Причини розвитку захворювання

Основними причинами розвитку крововиливи в передню камеру ока, вважаються:

травматичне ушкодження очі – найбільш часта причина розвитку гифемы. При проникаючому пораненні спостерігається повне пошкодження всіх очних оболонок, а відповідно і всіх судин, які в них розташовані. Кров з ушкоджених судин різного калібру накопичується в передній камері. При тупий (не проникаючої) травми очного яблука кровотеча може розвиватися в результаті швидкого перепаду внутрішньоочного тиску, яке веде до розриву судин або внутрішніх оболонок, (райдужної оболонки, циліарного тіла, хориоідеї або сітківки);

порожнинні та лазерні оперативні втручання на очах – часто кровотеча в передній камері ока спостерігається як ускладнення проведених операцій. Причиною розвитку гифемы в цьому випадку може стати пошкодження цілісності судин райдужки або циліарного тіла. В ході оперативного втручання такі кровотечі легко усуваються, але можливе їх розвиток протягом деякого часу після хірургічного лікування. Гифема може розвиватися в результаті пошкодження того ж судини або пошкодження стінок судин, що утворилися на місці розрізу;

захворювання очей, які сприяють утворенню та росту судин у райдужці. До таких захворювань можна віднести – декомпенсований цукровий діабет, пухлини структур ока, тромбоз центральної ретинальной вени. Причиною кровотечі є пошкодження неповноцінних стінок дрібних новоутворених судин в результаті перепаду тиску, як артеріального, так і внутрішньоочного;

захворювання, що супроводжуються порушенням згортання крові – анемія, гемофілія, лейкоз.

Клінічні прояви і можливі ускладнення

Важливо! Гифема може проявлятися болем у пошкодженому оці, порушення зору (зниження гостроти або затуманенностью зображення).

При наявності видимого кровотечі зовнішні ознаки захворювання варіюються від ледь помітної смужки до так званого «чорного» очі. При останній патології кров’яний згусток заповнює весь простір камери, і очей фарбується в червоно-коричневий або майже чорний колір.

Ступеня складності

Фахівці виділяють кілька ступенів складності гифемы (ця класифікація заснована на обсязі крововиливи):

• микрогифема – стан, при якому сліди крові у внутрішньоочній рідині виявляються тільки при мікроскопії;
• І – заповнення передньої камери кров’ю не досягає третини її обсягу;
• ІІ – кров займає до половини об’єму камери;
• ІІІ – понад ? об’єму включена кров’ю;
• ІV – тотальна або чорна гифема, коли весь обсяг передньої камери зайнятий кров’яним згустком.

Можливі ускладнення

Несвоєчасно розпочате лікування гифемы може призвести до розвитку просочування рогової оболонки кров’ю, такий стан може з часом збільшуватися і викликати зниження гостроти зору, не проходить навіть після скупчення крові.

Важливо! При тотальній гифеме можливе підвищення внутрішньоочного тиску і поява вторинної глаукоми.

Діагностика та лікування захворювання

Діагностика починається з опитування пацієнта, який дозволить виявити можливі травми і пошкодження, перенесені за кілька днів до появи симптоматики. Далі необхідно провести дослідження гостроти зору, вимірювання тиску всередині ока, огляд внутрішніх структур за допомогою щілинної лампи. В обов’язковому порядку необхідно здати аналіз на швидкість згортання крові. Уродженцям Африки і середземномор’я обов’язково пройти обстеження на наявність серповидноклітинної анемії і таласемії. Після травми обов’язково призначається комп’ютерна томографія для з’ясування тяжкості ушкоджень.

Лікування гифемы повинно проводитися виключно за призначенням та під контролем лікаря-офтальмолога. Спроби самостійно вилікувати захворювання можуть привести до розвитку ускладнень. У перший час пацієнтові призначається постільний режим (узголів’я ліжка обов’язково має бути піднесено). На пошкоджене око накладається стерильна пов’язка. Призначаються такі препарати:

місцево приймають глюкокортикостероидные і циклоплегические препарати;

для того, щоб не допустити розвитку повторної кровотечі призначаються антіфібрінолітіческіе препарати і амінокапронова кислота;

при болях використовуються знеболюючі препарати, наприклад, тайленол (ацетамінофен);

при підвищеному тиску всередині ока призначаються бета-адреноблокатори у вигляді крапель.

Важливо! Суворо заборонено приймати препарати, що впливають на згортання крові (аспірин та інші нестероїдні протизапальні препарати). При наявності тотальної або нерассасывающейся гифемы призначається хірургічне лікування, що полягає у промиванні камери ока і усунення кров’яного згустку.

Профілактика захворювання полягає у дотриманні правил техніки безпеки при роботі з підвищеним ризиком травматизму очей.

Дві-три тижні після пошкодження ока необхідно носити пов’язку, не займатися спортом і уникати підвищених фізичних навантажень, спати необхідно з піднятою головою. Протягом деякого часу треба дотримуватися графік контрольних відвідувань, який розроблений офтальмологом. Після повного одужання проходити профілактичні огляди треба буде мінімум один раз в рік.