Діагностика апендициту – Апендицит і методи діагностики

З 1000 чоловік 5 в рік страждають від цього запалення червоподібного відростка.

Своєчасна діагностика апендициту є дуже важливою для швидкого усунення патології абдомінальної хірургії, щоб не досягти фази перитоніту, що супроводжується масою проблем і ускладнень стану хворого.

Діагностика апендициту Апендицит і методи діагностики

Зміст:

  • 1 Що таке апендикс
  • 2 Причини невдалих аппендеэктомий
  • 3 Процедура видалення апендициту
  • 4 Теорії появи апендициту
  • 5 Симптоматика
  • 6 Діагностичне обстеження
  • 7 Прогноз при апендициті
  • 8 Корисне відео

Що таке апендикс

Під апендиксом варто розуміти рудиментарний придаток в області сліпої кишки, який представлений у вигляді витягнутої трубки.

Її дистальний кінець сполучається з порожниною сліпої кишки за допомогою отвору лійкоподібної форми. Її стінка має 4 шари.

Це слизова, підслизова, м’язова і серозна частина. Що стосується довжини, то відросток може бути від 5 до 15 сантиметрів з товщиною – від 7 до 10 міліметрів.

У апендикса є брижа, яка утримує його. Також у неї функція забезпечувати відносну нерухомість відростка.

Фахівці так і не змогли встановити точне функціональне призначення апендикса в організмі людини.

Але уточнено, що червоподібний відросток несе в собі ендокринну, секреторну та бар’єрну функції.

Також він бере участь у формуванні реакцій імунітету і підтримує мікрофлору кишечника.

На сьогоднішній день хірургічне втручання по видаленню апендициту є рутинним і простим.

Але на тлі простоти проведення даних маніпуляцій частота летальних післяопераційних результатів свідчить, наскільки небезпечна і складна дана патологія.

Від «марних» операцій не застраховані навіть хірурги з великим досвідом робіт по діагностиці і видалення апендициту.

Причини невдалих аппендеэктомий

Сюди варто віднести:

  • операційні помилки;
  • негативні фізіологічні аспекти (вагітність, слабкість пацієнта, вік);
  • пізніше звернення людей до лікарні;
  • загальна лімфо – і кровообіг апендикса і органів, прилеглих до нього;
  • іннервацію апендикса і прилеглих внутрішніх органів.

Процедура видалення апендициту

Багато років лікарі вважали, що апендикс є «зайвим» органів в людському організмі.

Призначення його так і не вдалося встановити, як вже говорилося вище. Непотрібність органу була доведена тим, що після проведення видалення його, людина залишався повністю здоровим, так і наступні відхилення від норми не мали ніякої етіологічного зв’язку з апендицитом.

У подальшому фахівці провели імунологічні, гістологічні та фізіологічні експерименти, які дозволили дізнатися, що орган несе в собі користь і бере участь у процесах:

  • стінки апендикса мають значне скупчення лімфоїдної тканини, а тому орган сприяє формуванню клітинної ланки імунітету;
  • виробляє гормон, що стимулює перистальтику скорочення кишечника, який бере участь у синтезі амілази. Це в свою чергу фермент процесу травлення, який розщеплює крохмаль, що надходить з їжі.

Що стосується відсутності порушень в організмі у людей, яким видалили апендицит, полягає в тому, що включаються в роботу компенсаторні механізми.

Функції апендикса передаються іншим структурам, саме з цієї причини операція з видалення органу є безпечним щодо втручанням.

У випадках відсутності побічних явищ гомеостаз у людей, які перенесли операцію, зберігається. Але потрібно знати, що відсутність відростка загрожує зниженням запасу міцності людського організму.

Теорії появи апендициту

Є кілька думок на цей рахунок. У цій статті буде представлено альтернативне бачення даної патології, хоча першопричина залишається за стафілококами, кишковою паличкою, стрептококами, а також іншими анаеробами.

При збігу несприятливих місць і загальних факторів можливий розвиток апендициту.

До місцевих чинників варто віднести:

  • звуження гирла апендикса або ж його закупорка;
  • тромбоз судин, що провокує застій ділянок і некроз;
  • спазми, розтягнення стінок органу, які активізують перистальтику тонкого кишечника, зайве слизеобразование і порушення мікроциркуляції лімфи, крові в капілярах.

До загальних факторів варто віднести:

  • неправильне харчування;
  • монодієти;
  • велике споживання вуглеводів і м’яса;
  • хронічний інфекційний процес в сечостатевій системі, підшлункової, органах дихання, кишечнику і шлунку;
  • алергічні патології;
  • дефекти системи імунітету.

До соціально-побутових факторів відносять:

  • стреси на постійній основі, спровоковані лабільною нервовою системою;
  • вплив клімату, провокує застуду, часту ангіну, активізує умовно-патогенну мікрофлору.

При сукупності 3-х факторів, зазначених вище, спостерігається активне розмноження гнійних процесів в апендиксі і мікробів.

Симптоматика

До головного симптому апендициту варто віднести больові відчуття. Як правило, це напади в районі пупка або ж сонячного сплетіння.

Можуть бути больові відчуття в цих двох місцях одночасно. Протягом пари годин біль переміщується в область правого подвздоха. Спостерігатися вона може і кілька діб.

Фахівці відзначають, що характер болю є постійним. При кашлі відчуття посилюються. У болю бентежний характер, тобто інтенсивність її не велика.

Як правило, хворий скручується в спині, згинаючи коліна. Він приймає пози, які сприяють зниженню болю.

У випадку типової картини гострого апендициту також проявляються ознаки розладу травлення, блювотний імпульс, нудота, запори, метеоризм і проноси.

Спостерігається також тахікардія і субфебрилітет. Може бути від 90 до 100 ударів в хвилину. При деструктивних формах спостерігається інтоксикація. Часом, розвивається тромбофлебіт тазових і клубових вен.

У дітей може бути фебрильна температура, блювота і діарея. Дитина буде малоактивний, млявий і примхливий, поведінка може бути неспокійним.

У літніх пацієнтів симптоми апендициту стерті. Рідко захворювання протікає ареактино, навіть якщо це деструктивна форма.

Саме з цієї причини методи діагностики апендициту передбачають використання процедур колоноскопія та іригоскопія.

При виношуванні дитини, жінки з запаленням червоподібного відростка можуть відчувати болю вище клубової області.

Це обумовлено тим, що сліпа кишка відтіснена до верхньої частини збільшеної матки. М’язи живота будуть не сильно напружені, а тому симптоматика не сильно виражена.

Часто гострий апендицит у вагітних можна сплутати з погрозами мимовільного аборту або ж передчасного народження дитини. Діагностику повинен проводити досвідчений лікар.

Що стосується форми хронічного апендициту, то протікає захворювання з ниючий тупий біль в області правої клубової області, час від часу посилюється.

Особливо, посилення спостерігається у випадках фізичної напруги. Також варто віднести сюди симптоми порушення травлення: проноси, запори, тяжкість в епігастральній області, дискомфорт.

При цьому температури не підвищується, а якщо брати до розгляду аналізи крові та сечі не будуть мати виражені зміни.

Якщо ж провести маніпуляцію глибокої пальпації, буде відчуватися біль у правій частині живота.

Діагностичне обстеження

Звертаючись за допомогою до лікаря, спеціаліст зверне увагу на прагнення пацієнта зайняти вимушене положення, що дозволяє зняти біль.

Дані неприємні відчуття будуть посилюватися при спонтанному напрузі м’язів, покашлюванні, сміху, а також, якщо лягти на лівий бік і змістити сліпу кишку та відростка в ліву сторону.

У перші години у людини буде вологий мову, на якому проявитися білий наліт. В подальшому він стане сухим.

Під час огляду живота лікар приділить увагу нижніх відділах черевної стінки, які будуть відставати під час дихання.

При пальпації області живота, фахівець виконує рухи дуже обережно. Діагностичне значення особливої важливості має симптом Ровсинга, який проявляється посиленням больових відчуттів з правої сторони, якщо поштовхами натиснути на живіт в області лівій здухвинній частині.

Також проявляється симптом Щоткіна-Блюмберга, коли біль проявляється після невеликого натискання і віднімання рук від стінки черевної області.

Показано також провести ректальне дослідження, яке дозволяє визначити ступінь болів і нависання стінки прямої кишки, а точніше передньої її частини, при скупченні ексудату.

У разі діагностики організму у жінок, потрібно провести гінекологічне дослідження. Якщо ж правий склепіння піхви випинається, значить у хворої апендицит. Таким же чином визначається болючість стану.

У разі гострої форми хвороби в аналізах крові помірно виражений лейкоцитоз, а точніше 9-12х10*9/л Лейкоцитарна формула буде зрушуватися вліво, що спричинить за собою наростання змін за 3-4 години.

Також проводиться УЗД черевної порожнини. При гострій формі захворювання буде визначено скупчення вільної рідини близько апендикса.

Якщо ж точно встановити діагноз не вдається, використовують і інші методи: оглядову рентгенографію легень, біохімію крові, ЕКГ, лапароскопію діагностичного типу.

Гостре захворювання апендициту можна сплутати з іншими патологіями, а тому важливо диференціювати від гострого холециститу, ниркових кольок, панкреатиту,, 12-палої кишки, харчової токсикоінфекції, дівертікуліта і правобічної пневмонії, інфаркту міокарда гострої форми.

Також важливо виключити у жінок гінекологічні недуги: позаматкову вагітність, гострий аднексит, апоплексію яєчника.

У цих цілях у діагностику входить огляд на кріслі у гінеколога, проведення УЗД органів малого тазу.

Що стосується діагностики дітей, диференціювати апендицит коштує від ГРВІ, інфекцій, захворювань сечовивідної системи, копростазу, патологій ШКТ.

Якщо є шанси вважати, що це новоутворення сліпої кишки, лікарі проводять колоноскопію.

Випадки апендициту з перитонітом передбачають у якості діагностики лапаротомію, щоб провести ревізію стану прилеглих органів.

У цих цілях роблять невеликий прокол черевної стінки і використовують спеціальний прилад спостереження.

Прогноз при апендициті

Якщо грамотно і своєчасно провести діагностику, а в подальшому і операцію по видаленню апендикса, то прогнози сприятливі. Людина повертається до колишнього способу життя вже через 3-4 тижні.

До ускладнень операції можна віднести: освіта запального інфільтрату, абсцес дугласова простору і міжкишкових, розвиток спайок в області кишечника.

Дані стани потребують повторного стаціонарного лікування. Причинами виникнення ускладнень є пізнє звернення до лікаря.

Якщо ж вчасно виконати операцію, то подібних явищ можна уникнути, як і трапляється в багатьох випадках.

Якщо ж є симптоматика гострого апендициту, потрібно обов’язково госпіталізувати людину з метою диференціації недуги від патологій, схожих на нього клінічною картиною. Це дуже важливий пункт.

У цей час треба провести вагінальне, ректальне дослідження, а також інші види методи розпізнавання патологічного процесу.

Якщо видно яскрава клінічна картина катарального апендициту, потрібна термінова операція. На це дається 2-3 години після надходження у стаціонар.

Корисне відео

Оцініть статтю
Настанова - Корисні поради
×
Тисни «Подобається», щоб читати нас на Facebook
Спасибі, я вже з Вами!