Екологічна казка «Незнайко в казковому лісі»
Ведуча: Здрастуйте, хлопці. Тут Незнайко не з’являвся?
Діти: Немає.
Ведуча: Пропав Незнайко. Ніде його немає. Як би біди не сталося.
Чути крики: «Караул! Допоможіть!»
Незнайко, вбігаючи з криками на сцену: Допоможіть! Врятуйте! (Ховається за провідну).
Ведуча: Незнайко, так що з тобою? Хто за тобою женеться?
Незнайко: Не знаю я, такий страшний, кошлатий, палицею загрожує.
Ведуча: Та де ж ти його зустрів?
Незнайко: В лісі захотів прогулятися. Там добре, пташки співають, квіточки цвітуть, ягідки ростуть. А тут цей!
Лісовик вбігає: Ах, ось ти де! Вже я тобі покажу!
Незнайко вихоплює з рук ведучої папку зі сценарієм, сідає на підлогу і закриває собі голову сторінками сценарію.
Лісовик (грізно): Не ховайся! Однаково я тебе бачу!
Ведуча: Постійте! Постійте! Так що ж таке у вас відбувається? Лісовик, Незнайко? Пояснить мені хто-небудь?
Лісовик: А ну-ка, розповідай, що в лісі накоїв, а?
Незнайко: Нічого не творив. Пташок слухав, квіточки збирав, їв ягідки.
Лісовик: Пташок слухав? Так ти їх гнізда розоряв!
Незнайко: А я хотів подивитися, як вони влаштовані.
Лісовик загрожує палицею: Ось я зараз подивлюся, як ти влаштований.
Ведуча: Почекай, Лісовик. Це ж Незнайко, розумієш? Він нічого не знає. (Звертається до залу). Хлопці, допоможіть Незнайку, розкажіть, чому не можна розоряти пташині гнізда?
Відповіді дітей.
Лісовик: Зрозумів, що тобі кажуть розумні люди?
Незнайко: Так зрозумів я, зрозумів.
Лісовик: Тоді розповідай далі.
Незнайко: Ну, ще хотів лісовий букет додому принести. Там такі гілочки красиві були.
Лісовик: Ось саме, що були. Тепер немає. Всі чагарники обламав, гілки на деревах покалічив. А ти знаєш, що це за дерева? (Звертається до Ведучої). Та я пам’ятаю, пам’ятаю, що він Незнайко, все йому треба пояснювати.
На сцену виходять 3 дітей в костюмах дерев.
Лісовик: Діти, допоможіть Незнайку відгадати назви цих дерев.
1 дерево:
Бджілок влітку я годую,
Ароматний мед даю.
Всіх спасу зими від грипу.
Що за дерево я?
Діти: Липа!
Лісовик (трясе палицею над головою Незнайка): Липа!
Липа: Погано мені, Незнайко. Вже як я для людей намагаюся, а вони прийдуть в ліс, не хочуть квіточки по одному збирати, наламають моїх гілок, а потім викидають.
Незнайко: Я більше не буду!
З’являється друге дерево:
Навесні я зеленею, Влітку засмагаю,
А восени на шию
Намисто одягаю!
Діти: Горобина.
Горобинка: Погано мені, хлопці. Приходять люди в ліс, гілки з ягодами ламають, на корі ножем імена свої пишуть. Чахну я. Прилетять взимку снігурі, а ягід і немає. Погано птахам буде взимку.
Незнайко: Прости, горобина, вибачте, пташки. Не знав я.
З’являється 3 дерево:
Зелена косинка
Кинута на спинку.
А сукня в смужку.
Хто ж я?
Діти: Берізка!
Берізка: Погано мені, діти. Приходять у ліс люди і ножем розрізають мою кору, щоб соку березового спробувати.
Лісовик: не Можна цього робити. Сік березовий тільки спеціальні люди збирають і в спеціальних місцях. Зрозуміло?
Незнайко: Вибачте мене. Я не знав нічого. А тепер знаю. Я навіть вірш придумав. Лісовик, можна розповім?
Лісовик: Ну, якщо воно корисне, тоді розповідай.
Лісовик:
Слухайте, дітки,
Дівчата і хлопці.
Якщо в ліс пішли гуляти,
Гілля там не можна ламати.
Гнізда ви не разоряйте.
Птахам жити спокійно дайте!
Ведуча: Ну, що, Лісовик, пробачимо Незнайка?
Лісовик: Гаразд, на перший раз пробачимо. І більше так не роби. А ви, хлопці, запам’ятайте, дерева – вони живі. Вони дарують нам красу і чисте повітря. А лісовим мешканцям – притулок і їжу. Давайте берегти ліс, і тоді вам ніякий Дідько не страшний!
