Привіт, впізнав? — Привіт, так.
— У мене розмова до тебе. — Який?
— Я вагітна. — Роби аборт!
— Не можу. — Чому?
— Це ж наша дитина, Леш!
— А мені то що? Я не буду його виховувати! І у мене інша!
Вона кинула трубку. Через 5 місяців…
— Дівчина, давайте я вам допоможу!
— Величезне спасибі.
— А де ж ваш чоловік?
— Нема його і не було.
— А як вас звуть?
Пройшло 5 років…
як вона мене дістала! Додому зовсім не хочеться!-подумав молодий чоловік сідаючи на лавку в парку. Раптом він побачив двох близнюків бігають по парку. А як же моя дитина живе?-несподівано подумав чоловік.
— Мамо!- з цими словами діти кинулися в бік. І тут він побачив її.
— Привіт
— здрастуй
— Це мої діти?
— твої?
Раптом малюки закричали тато і кинулися в його бік. Чоловік був у нестямі від радості. Але діти пробігли повз і повисли на незнайомому чоловікові.
— Мила а це хто? Запитав він
— запитав де найближчий магазин. Після цих слів вона повернулася і пішла вперед.
— Дядько, магазин за рогом – вигукнув один з хлопчаків, йдучи з чоловіком за матір’ю.
Джерело
