Після 12 років спільного життя моя дружина побажала, щоб я запросив іншу жінку на обід і в кіно.
Вона сказала мені: «Я люблю тебе, але знаю, що й інша жінка любить тебе, і хотіла б з тобою провести час».
Інша жінка, якій моя дружина просила приділити увагу, була моєю мамою. Вона була вдовою вже протягом 19 років.
Але так як моя робота і троє дітей вимагали від мене всіх моїх сил, я міг відвідувати її лише зрідка.
Того вечора я подзвонив їй, щоб запросити її на вечерю і в кіно.
— Що сталося? Ти в порядку? — відразу запитала вона.
Моя мама — з розряду жінок, які одразу налаштовуються на погані новини, якщо телефон дзвонить пізно.
— Я подумав, що тобі приємно буде провести зі мною час: — відповів я.
Вона задумалася на секунду, потім сказала:
— Я дуже цього хочу.
В п’ятницю після роботи я їхав за нею і трохи нервував. Коли моя машина пригальмувала біля її будинку, я побачив, що стоїть у дверях і помітив, що вона, схоже, теж трохи хвилювалася.
Вона стояла в дверях будинку, накинувши пальто на плечі. Її волосся були закручені в локони, і вона була у сукні, яку вона купила на святкування останньої річниці свого весілля.
— Я сказала своїм друзям, що мій син сьогодні проведе зі мною вечір в ресторані, і вони залишилися під глибоким враженням,— сказала вона, сідаючи в машину.
Ми поїхали в ресторан. Хоча не розкішний, але дуже красивий і затишний. Моя мама взяла мене під руку і йшла так, ніби вона була першою леді.
Коли ми сіли за столик, мені довелося самому читати їй меню. Очі матері тепер могли розрізняти тільки великий шрифт.
Дочитавши до середини, я підняв очі і побачив, що моя мама сиділа, дивлячись на мене, і ностальгічна посмішка грала на її губах.
— Раніше, коли ти був маленький, все меню читала я, — сказала вона.
— Значить, настав час, коли потрібно платити послугою за послугу, — відповів я.
За вечерею у нас вийшов дуже хороший розмова. Начебто нічого особливого. Ми просто ділилися останніми подіями у нашому житті. Але ми так захопилися, що запізнилися в кіно.
Коли я привіз її додому, вона сказала: «Я ще раз поїду з тобою в ресторан. Тільки на цей раз я запрошую тебе».
Я погодився.
— Як пройшов ваш вечір? — запитала дружина, коли я повернувся додому.
— Дуже добре. Набагато краще, ніж я його собі уявляв, — відповів я.
Кілька днів тому моя мама померла від інфаркту.Це сталося так раптово, що у мене не було жодного шансу щось для неї зробити.
А ще кілька днів тому я отримав конверт з квитанцією про оплату з того ресторану, в якому ми з мамою вечеряли. До квитанції додавалася записка:
«Я сплатила рахунок за наш другий вечерю заздалегідь. Правда, я не впевнена, що зможу повечеряти з тобою. Але, тим не менш, я заплатила за двох осіб. За тебе й за твою дружину.
Навряд чи я коли-небудь зможу пояснити тобі, що для мене значив той вечеря на двох, на який ти мене запросив Мій син, я люблю тебе.»
джерело
