Вірші на 40 днів з дня смерті вважаються частиною поминального обряду – римовані рядки допомагають душі перейти в кращий світ. У пригніченому стані підібрати фрази і сказати мова про покійного непросто. Траурні рядки – це порятунок для людей, які не здатні висловити скорботу самостійно.
Доречно на 40 днів після смерті зачитувати вірші
Допускається використовувати вірші як поминальній промові на 40 день після смерті. Римовані рядки висловлюють співчуття, є частиною християнської традиції прощання з людьми.
Поминки на сороковий день смерті відповідають даті, коли душа покійного покидає землю, постає перед Богом. Найближчим часом новопреставлений опиниться на Страшному суді, почує рішення про місце проживання в потойбічному світі.
Щоб у притулок душа отримала спокій, умиротворення, а не вічні страждання, слова вимолюють прощення.
Поминальні вірші на 40 днів у пам’ять про померлого розповідають про справи людини, якості, доброту по відношенню до оточуючих.
Як самостійно написати вірш
Для написання достатньо висловити почуття про смерть людини на папері, скласти слова в єдиному розмірі, додати рим. Інструкція з написання:
Під час поминального обряду не соромтеся, не бійтеся. Щире вираження почуттів і скорботи не засуджується, нехай рими, розмір і ритм збивається.
Приклади поминальних віршів на 40 днів після смерті
За основу віршів на 40 день смерті зручно приймати універсальні чотиривірші. Шукайте рядка за ступенем спорідненості та близькості відносин з покійним: «На пам’ять чоловікові», «Братові», «Бабусі», «Другу».
Батькам: мамі, татові
До рук вже не доторкнусь твоїх,
навіки, тато, ти пішов від нас.
Ми пам’ять в серці вічно збережемо,
і у віршах передамо своїм дітям,
і поживемо, до тебе не поспішаючи.
Смерть частина моєї душі забрав з собою,
але дав набагато більше за все життя.
Прощай. Для нас ти назавжди живий.
Дивись з небес. Не приходь. Не снись.
***
Цей вірш далося мені непросто,
а жити далі – нестерпно.
Я сумую, мила мама.
то пішло, що непоправно.
Сліз вже немає, як і немає сил,
приходити до цієї страшної могили.
Все, що хочеться – щоб мої діти,
Також сильно мене полюбили.
Я сподіваюся, після смерті тобі буде краще.
Ти знайдеш там спокій і блаженство.
ну а я буду пам’ятати, прагнути,
у віршах біль свою переживати
і досягати твого досконалості.
***
Дякую за все, що ти змогла дати:
За теплоту, посмішки, ніжність рук.
За те, що в моєму житті слово «Мати» –
це частина душі, як серця стук.
Дала мені життя і навчила жити,
любити, сміятися, бути гарною людиною.
Печаль про твою смерть зараз мною долає,
у віршах намагаюся скорботу свою вписати,
дякую за все і обіцяю,
твій образ в пам’яті зберігати.
Щоб якось розповісти про кращої мами дітям.
Брату, сестрі
А пам’ятаєш, як дружили ми, братику.
Як проводили разом дні і ночі безперервно.
Як вірші писали ми дівчатам.
Ніяк не міг подумати, що одного разу,
смерть мого брата забере.
Ти міг би жити і жити ще, до сотні.
Ти стільки справ ще не зробив, брат.
Мені хочеться кричати. І в цьому вірші,
я розумію: біль посилиться стократ.
Я чув, що час лікує, але мені брехали.
Таке неможливо забути, ніколи.
Прощай, прости за все.
Побачимося скоро ми на небі.
Як жити – не знаю. Знаю, що без тебе.
***
У вірш на 40 день смерті можна вписати будь-яке підходяще по ритму ім’я.
Хтось рідних сестер не виносить,
свариться між собою, воює.
Я ж любив Олену, але
цинічну смерть це мало хвилює.
Мені без тебе важко, рідна,
не вистачає твоєї підтримки і обіймів.
Ні 9, ні через 40
твою кончину не зміг прийняти я.
Ти не повинна вмирати так рано,
стільки всього не встигли разом.
Я буду пам’ятати у віршах до тебе –
І 300,
І 200,
Поки сам не ляжу під землю кургану.
Чоловікові, дружині
Сім’ї на світі бувають різні:
дістаються чоловікам нестерпні дружини.
Ну а мені пощастило зустріти чудо прекрасне.
А потім втратити,
адже у смерті, друзі,
є свої непрості закони.
Я хочу у віршах розповісти про красу дружини,
про простий і господарської, милою,
доброї, наче з дитинства,
і самій рідній.
Тієї, до якої мене, сильного мужика,
притягло з огромною силою.
Спи спокійно, рідна,
одного разу прийду.
Знову зустрінемося і не розлучимося вічність.
Не перешкода і смерть – я все так само люблю.
Весь наш шлюб у віршах поетів про кохання.
Смерті день.
Сорок днів.
Нескінченність.
***
На поминках на 40 днів після смерті вірші коханому чоловікові:
Чоловіка я ніколи не забуду,
і вже ніколи не зустріну.
Як би сильно тебе не любила,
розлучила нас зла доля.
Смерть не терпить щасливих.
Я знаю, пишу тобі вірш,
тому що була однієї з.
Ти мене такий зробив, улюблений.
тільки 40 тому серце впало
Вниз.
Мені не боляче, не сумно, не страшно –
почуттів в мені не залишилося зовсім.
Тільки хочеться смерть злий питати:
«Чому свого, а не чужого? Навіщо?».
Як мені жити з цією раною в грудях,
Я не знаю.
Порожнечу віршами неможливо заповнити.
Раз йдеш, прости. І я тебе прощаю,
тільки буду завжди, милий, пам’ятати.
Другу, подрузі
Прощай, мій друг. Вже напевно не зустрінемося –
тебе недорахувалися нагорі, я потрібен тут.
Одне іншому не встигли ми насититися,
Але відпускаю, чекати не стане Страшний суд.
Я свідчу у віршах про смерть людину красивішою
на життєвому шляху я не зустрічав.
Місце твоє на небесах, одна лише доля –
як кращого тебе Господь забрав.
***
Мені не вистачає розмов по душах,
твого сміху, жартів, яскравого дозвілля.
Куди б ти не поїхала, почуй:
мені не вистачає тебе, найкраща подруга.
***
Ось і пролетіли 40 днів.
Смерть забрала мою кращу подругу.
Я сподіваюся, стало простіше їй –
страхів немає, нещасть і недуг.
Боляче мені, нестерпно спати,
пишу ночами про тебе вірші,
знати, що тебе більше не побачу.
Справ незворотність визнавати,
і що сміх твій більше не почую.
Ти дала мені краще, що є:
Показала відданість і дружбу.
Пам’ятати тебе мені не набридне.
Зустрінемося, коли буду старенькою.
Як ще можна висловити скорботу
Не склалося з віршами на 40 день смерті – висловлюйте скорботу інакше. Існує 2 способи:
Не бійтеся забути потрібні слова. Мета поминальних промов – озвучити почуття, прожити біль, полегшити страждання собі і оточуючим.
Літературний талант не потрібен. Замість слів на 40 день смерті, підійдуть щире «Співчуваю» і мовчазні обійми.