Правила подачі поминальних записок

Поминальні записки – це спеціальні вибачення про заупокійних молитвах про спочилого, які подаються до церкви. Звичай у християнській релігії бере свій початок в Стародавньому Римі. Археологи при проведенні розкопок стародавніх храмів знаходили глиняні таблички з іменами померлих людей.

Для чого потрібні поминальні треби і коли її замовляють

Під час церковної служби парафіяни моляться за спасіння душ живих і мертвих. Померлих людей потрібно згадувати щодня. Можна скористатися читанням Псалтиря або записками про упокоєння в храмі.

Записки про поминання створені для того, щоб допомогти душі покійного упокоїться і подолати випробування в потойбічному світі.

Подавати прохання можна щодня або у встановлені церквою дати: 3 день після смерті, 9-й, 40-й, річниця. В православ’ї позначені особливі свята для подачі поминальних заупокійних записок – Батьківські суботи (М’ясопусна, Троїцька, Дмитрівська).

Види записок про упокій

Існує кілька видів поминальних церковних записок про упокій душі:

Сорокоуст – молитви за душу покійного, виробляють 40 днів після смерті. Священик, читаючи літургію, бере шматочки просфори і кладе їх у Святу Чашу. У ній, за переказами, з’єднуються Христові тіло і кров. Слід читання текстів у позбавлення покійного від земних гріхів.

Річні (піврічні) поминання – читання молитов протягом 1 року або півроку. Воно може відбуватися як з виїмкою шматочків з просфори або без такої. Священик вносить імена покійних з записок в спеціальну книжку, вимовляє панахиди за померлих протягом певного часу.

Поминальні треби протягом Великого посту.

Панахиди проводяться на 3-й, 9-й або 4-0й день від смерті. Близьким рекомендується перебувати в храмі, коли йде читання панахиди і старанно молитися.

Коли в родині часто просять Господа про упокій душі, читають поминальні молитви і подають записки, на тому світі покійному стає легше. Якщо невагома сутність знаходиться в пеклі, з допомогою настає полегшення страждань.

Смерть не символізує набуття покійними спокою. Душа часто знаходиться в муках, кається у гріхах, відчуває докори сумління.

Для полегшення страждань померлого потрібно подавати поминальні православні записки:

Треби на читанні літургії:

На проскомидию – на проведення 1 – ої частини служби, коли з просфори беруться кілька частинок і занурюються в гущавину, що символізує кров Ісуса. Супроводжується процедура читанням заупокійних молитов про відпущення гріхів спочилих, чиї імена вказані в записках.

Обідня – молитви біля Святого престолу.

Екитиния – читання текстів про покійних привселюдно. Її здійснює диякон. Після служби поминання вчиняється повторно.

Кого варто врахувати при складанні поминальних записок

При подачі в храмі записку про упокій душі померлого варто враховувати, що за душі буде молитися святий отець. Поминальні треби подаються в тому місці, де зазвичай в церкві продаються свічки та ікони. На листку обов’язково повинно бути зображення святого хреста.

Часто вказується більше 10 імен. Коли число людей більше, слід подати 2-3 християнські поминальні записки.

Треби заборонені:

• за упокоєння душі, не проходить таїнства хрещення;
• про поминання за упокій самогубців;
• за тих, хто зарахований до лику святих (Серафим Саровський).

Покійних слід вказувати у записці в родовому відмінку і ім’ям, яке давалося при обряді хрещення. Не пишуться прізвища та по батькові, ступеня споріднення, військові звання.

Дітей до 7 років слід іменувати немовлям, до 15 років треба писати, як отрок або отроковиця. При подачі записки можна написати «новопреставлений», коли після смерті не минуло більше 40 днів, або «убієнних», якщо був убитий.

Пам’ятна записка про упокій подаються за померлої людини, необов’язково родича.

Самогубців поминають, коли є офіційний висновок медиків, де засвідчується про те, що чоловік покінчив життя самогубством, перебуваючи в стані божевілля. До висновком медиків слід докласти благословення архієрея.

Черговість написання імен

При написанні поминальних записок в церкві слід звернути увагу на декілька нюансів:

В требах пишуться хрещені люди.

Записки подаються у вівтар до початку Богослужіння, вранці або ввечері.

Панахида замовляється в день поминок або напередодні ввечері.

Покійних вписують строго в родовому відмінку (повне ім’я). Імена слід вказувати за церковним писанням. Не писати в зменшувально-пестливих формах.

Якщо людина не названий традиційним ім’ям, потрібно визначитися який відповідає в православній вірі.

Якщо такого імені немає в Святцях, потрібно дізнатися, як нарекли при хрещенні. У поминальних требах для священика перед ім’ям пишеться його сан (священика, диякона, архімандрита). Про упокій немовлят, які не пройшли обряд хрещення, записки не подаються. Їх можна поминати будинку за допомогою свічки і молитов.

Написати поминальну записку в церкву потрібно дотримуючись послідовності:

• спочатку слід внести імена священиків з обов’язковим зазначенням їх сану;
• потім духовного батька, який молився про спасіння душі;
• записуються діти;
• в кінці заносяться імена дорослих покійних (спочатку чоловічі, потім жіночі).

В кінці записки можна написати «Всіх православних християн», що вказує на те, що пише поминальну требу громадянин бажає всім душам покійних порятунку.

До кого варто звернутися в церкві

У храмі потрібно вести себе скромно, не ображати святі місця, не накликати на себе гнів Всевишнього.

До початку поминальної служби приходять завчасно. До заходу в церкву обов’язково треба перехреститися і вклонитися, замовити записку про упокій померлих родичів. Чоловіки заходять без головного убору, жінки повинні покрити голову. Одяг має бути доречною (жінки одягають довгі спідниці, чоловіки – штани).

Під час поминальної служби забороняється розмовляти, передавати записки, підспівувати хору, вживати жувальну гумку, руки в кишенях. Ставити свічки, здійснювати прикладання до ікон потрібно акуратно, не заважаючи іншим. Якщо зустрілися знайомі, можна привітати кивком голови або просто пройти повз.

Якщо відвідування храму для поминання померлого відбувається з дітьми, не варто дозволяти їм бігати і шуміти. Якщо дитина заплакав, потрібно заспокоїти або вивести на вулицю. Сидіти дозволяється немічним або при стомленні, втрати свідомості. Коли всі присутні встають на коліна, слід зробити те ж саме попередньо поцілувавши ікону. Біля церкви і всередині неї не можна палити, розпивати спиртні напої. Не можна відвідувати храм з тваринами, фотографувати події. Заборонено вписувати імена живих мирян в записку.

Коли церковний хор співає «Херувимскую», батюшка при богослужінні читає Євангеліє, не можна ходити по церкві, розмовляти по телефону або з оточуючими, відволікати служителя церкви від поминальних молитов. У даний період не запалюють свічки й не доторкаються до ікон, щоб не порушити енергетику служби.

З виникаючими питаннями про записках за упокій можна звернутися до працівників церкви, які продають свічки в церковній крамниці, або священнослужителям.

Звертатися до священика з проханням про поминальній молитві не можна в наступних випадках:

• коли йде таїнство причастя;
• при обряді хрещення або вінчання;
• відбувається помазання єлеєм.

Якщо батюшка благословив парафіян, повторно звертатися не потрібно.

Як писати і зразок

Поминальні треби та записки пишуться на чистому аркуші паперу розбірливим почерком. Вгорі ставиться хрест і відмітка «Про упокій». Далі перерахувати спочилих, не вноситься більше 10 імен.

За дану послугу просять заплатити невелику суму в якості добровільного пожертвування. У храмах є роздруковані бланки для заповнення та зразок поминальної записки з правильним прикладом написання.

Для здійснення обряду поминання рідних необхідно регулярно відвідувати храм і писати треби. Людина жива, поки жива пам’ять про нього.