Процес старіння організму є неминучим обставиною, що відбувається в організмі зрілої людини.
Як говорив древньогрецький філософ Аристотель, довгий відсутність яких-небудь дій у людини призводить до руйнування та виснаження його організму. Процес старіння охоплює людину з усіх боків: захворювання призводять до бездіяльності, а відсутність можливості пересуватися призводить до більш частих хвороб і активно сприяє наближенню старості.
На сьогоднішній день проводиться багато експериментів, де вчені вивчають можливість призупинити процесу старіння і, тим самим, продовжити існування людства. Успішність даних досліджень поки невідома, тому залишається лише розраховувати на правильне харчування, ЗСЖ, сучасні технології і вічну молодість в душі.
Познайомившись з цим віршем, процес старіння зовсім не лякає…
ВОНА:
Коли мені буде вісімдесят п’ять,
Коли почну я тапочки втрачати,
У бульйоні розм’якшувати шматочки хліба,
В’язати надмірно довгі шарфи,
Ходити, тримаючись за стіни і шафи,
І довго-довго вдивлятися в небо,
Коли все жіноче,
Що мені зараз дано,
Истратится і стане все одно –
Заснути, прокинутися, або не прокинутися.
З баченого на своєму віку
Я дбайливо твій образ извлеку,
І ледь помітно губи посміхнуться.
© Віра Бутко
ВІН:
Коли мені буде вісімдесят п’ять,
По дому буду твої тапочки шукати,
Нарікати на те, що важко мені згинатися,
Носити якісь безглузді шарфи
З тих, що зв’язала для мене ти.
А вранці, прокидаючись до світанку,
Прислухаюся до дыханью твоєму,
Раптом усміхнусь і тихо обійму.
Коли мені буде вісімдесят п’ять,
З тебе порошинки буду я здувати,
Твої сиві буклі поправляти,
І, взявшись за руки сквериком гуляти.
І нам не страшно буде помирати,
Коли нам буде вісімдесят п’ять…
Вадим Зінчук
Джерело
