Різнокольорові і однотонні, маленькі і великі — рушники живуть в кожному будинку. Допомагають впевнено справлятися з домашніми справами, роблять наше життя більш теплою і затишною.
Але існує прикмета, що їх не можна дарувати. «Чому не можна дарувати рушник?» — запитаєте ви. Щоб зрозуміти прикмету, звернемося до минулого цього начебто нешкідливого предмета домашнього вжитку.
Від народження до смерті
Рушник і по цей день – символ людського життєвого шляху. Будучи сильним оберегом, воно супроводжує (оберігає нас від народження до смерті. Тому наші предки ставилися до рушника не тільки як до простого побутового предмету, але і використовували в обрядах. Може бути, тут криється розгадка того, чому не можна дарувати рушник.
Полотняний фольклор
В обряді хрещення немовляти після купання обертали в рушник.
Дівчата готували їх в придане більше ста штук. Ткали, вишивали роками вигадливі візерунки на них. Одні були з простою вишивкою — для рук, називалися утиральниками. Інші ж рушники — рушники – прикрашалися багатою вишивкою, орнамент якої розкривав народні уявлення про устрій світу.
Раніше перед нареченою не стояло питання, чи можна дарувати рушник. Майбутня дружина повинна була дарувати їх нареченому і його родичам — щоб показати, яка вона працьовита і старанна. Під час проведення весільного обряду рушники стелили при вході в церкву, за нього входили молоді на вінчання. Рушником з’єднували руки молодих – як символ вічної вірності. Прийшовши в новий будинок, наречена стала дружиною, розвішувала їх в будинку. Тепер користувалися тільки її рушниками.
Так як рушник було оберегом, то його важили на вікна та двері, захищаючи оселю від злих духів. Знахарі навіть лікували ними хвороби.
І звідки ж все-таки береться повір’я, що не можна дарувати рушник?
Символ дороги на «той світ»
Коріння його дурної слави криються в поховально-поминальних обрядах наших предків, у яких їм відводилася особлива роль. Роль дороги померлого на «той світ».
Було прийнято важити рушник над головою небіжчика. Тут його залишали на 40 днів – вважали, що все це час його душа знаходиться в ньому. Рушники прив’язували до дузі коні, яка везла померлого на кладовищі. В рушник ж збирали хліб, яйця, гроші, несли згорток на початку похоронної процесії і віддавали першій ліпшій людині. На них опускали домовину в могилу. І до сьогоднішнього дня зберігся звичай вручати «через труну» рушники копальщикам могили.
Так звичайний предмет в ході похоронних ритуалів став символом розлуки і печалі. Тому вважалося, що їх не можна дарувати.
Можна дарувати кухонні рушники?
Сьогодні рушник втратило своє колишнє сакральне значення. Для більшості це практичний предмет та універсальний подарунок. Але не буде порушенням етикету подарувати кухонне рушник? Напевно, справжня господиня прийме цей дар із задоволенням і відразу знайде йому застосування. Єдине але: не варто дарувати один рушник, варто подарувати пару. Щоб люди були у парі. Хороша прикмета, чи не правда?
