Поліп шлунка – це пухлина. Які евфемізми не підходили б для позначення – це опухолеобразное освіта, доброякісне розростання.
Поліп шлунка є пухлиною, яка ростуть на внутрішній стінці і з’являється в його просвіті.
Це збірний термін для поліпів різної форми – круглих і овальних, грибоподібних і сосочковидных, що сидять на разложистом підставі або вагається на тонкій ніжці.
Поліпи в шлунку може бути різних відтінків сірої і червоної колірної гами, і, в залежності від кількості залозистих клітин, що входить в нього, м’яким або більш щільним.
З’являються пухлиноподібні новоутворення частіше у чоловіків, ніж у жінок, і можуть бути від півтора до 6 див. Поодинокі поліпи зустрічаються трохи рідше-численних, згуртованих один біля одного.
Приблизно один з 5 поліпів здатний перерости в онкологію, тому не варто ставитися до них, як до неприємного, але звичайного явища.
Причини виникнення негативного процесу носять настільки різноманітний характер, що їх можна в рівній мірі вважати для шлунка і віковий, та інфекційної та генетичною патологією.
У віці від 45 до 50 вони можуть з’явитися і у чоловіків, і у жінок, тому бажано пройти профілактичне обстеження, щоб уникнути ризику виникнення більш серйозних патологій на місці поліпа.
Зміст:
- 1 Види і розміри утворень, класифікації
- 2 Причини виникнення патології
- 3 Симптоми і ознаки виникнення і розвитку поліпозу
- 4 Діагностика поліпа різними методами
- 5 Лікування патології: форми та методи
- 6 Небезпеки і ризики
Види і розміри утворень, класифікації
Було зроблено кілька спроб класифікувати, щоб систематизувати отримані знання про патологічне явище. За будовою поліпи розділили на кілька категорій:
За морфологічним типом будови їх розділили на кілька підтипів:
- аденоматозні;
- гіперпластичні;
- ксантомы;
- множинні поліпи, що передаються спадковим шляхом (Пейтца-Егерса, Гарднера);
- ювенільні.
Місце розташування доброякісного новоутворення шлунка призвело до диференціації за територіальною ознакою.
Їх можна ділити по локалізації виникнення: кардіальним, антральному або привратниковом відділі шлунка, (антруме, пилории або кардиуме).
С. Ямада у 1966 р. запропонував ендоскопічну класифікацію, що включає 4 підтипи поліпів: 1 – плоский, 2 – виступаючий, з чітко позначеними контурами, 3 – округлий, з втягнутим підставою, 4 – на ніжці.
Загальноприйнятої класифікації, такої, яку використовували б всі медичні школи, не існує, як і чіткої, що включає всі ознаки патології, і дає можливість скласти уявлення про дислокацію, характер і формі доброякісного утворення.
35% поліпів діагностуються у розмірах від 10 до 20 мм, з них 30% не досягають 10 мм. Гігантські поліпи, (близько 60 мм) можуть зустрічатися в 7% виявленої патології.
Поліпоз (множинні утворення поліпів) зустрічаються у 10% випадків, виявлених клінічними дослідженнями.
Російський лікар Кронід Федорович Слов’янський був першим вітчизняним медиком, який залишив про поліпах шлунка фактичні письмові дані.
А Василь Парменович Образцов першим в історії медицини поставив вірний діагноз поліпи шлунка на підставі рентгенівського дослідження, спостереження за хворим і лабораторних аналізів.
Причини виникнення патології
Етіологічні причини виникнення негативних розростань слизової носять множинний характер, і не завжди піддаються чіткому визначенню.
Тому причини їх появи ділять на кілька умовних категорій:
- захворювання системи травлення;
- генетичні фактори;
- негативні зовнішні впливи;
- запальні процеси;
- шкідливі звички.
Причини, які вплинули на зростання шлункового освіти, можуть посилюватися віковими змінами і неправильної їжею.
У шлунку людини можуть кумуляції відразу кілька факторів від вдихання тютюнового диму до радіаційного опромінення, окремо, не призводять до появи поліпа.
Тому поліпоз і виникає в певному віці, при частому наявності шкідливих звичок і вживання шкідливої їжі.
Однієї причини виникнення, як такої, не існує, якщо мова не йде про спадковому характері явища і специфічних аномаліях.
Поліпи на генному рівні (хвороби Пейтца-Егерса, Гарднера) виникають у будь-якому випадку. Інфікування бактерією Helicobacter pillory і вірусом папіломи – причини теж поширені.
Виразка шлунка і 12-палої кишки часто призводить до виникнення ерозії, спровокованої бактеріями, що живуть у шлунку, і на тлі ушкоджень слизової виникає поліпоз.
До зовнішніх негативних приводів сучасна медицина відносить радіаційне випромінювання.
Поліп в цьому випадку – прямий наслідок впливу потоків фотонів та іонів, що надають руйнівний вплив на слизову оболонку шлунка.
Прийом лікарських засобів (особливо нестероїдних протизапальних препаратів), при тривалому і некоректному використанні небезпечно впливає на епітеліальні клітини органу, і часто стає основним провокуючим фактором.
До нього в шлунку додається шкідлива їжа, алкоголь, тютюновий дим.
Самі вони не можуть спровокувати ні зростання поліпів, ні пухлина, але можуть призвести до утворення фіброзної структури. Вона і стає основою для розвитку патології.
Симптоми і ознаки виникнення і розвитку поліпозу
Симптоми поліпозу в організмі людини можуть виявлятися сукупністю ознак.
На практиці характер прояву поліпа залежить не тільки від одиничної або множинної природи освіти, але і від віку хворого, гістологічної будови, розмірів і локалізації.
Симптоми поліпа проявляються в диспепсичних та больових відчуттях, порушення евакуації і почуття перманентного розпирання. Поліп призводить до кровотеч і анемії, якщо його не піддають належного лікування.
Диспепсичні прояви – найчастіше прояв поліпів, незалежно від їх природи, розмірів і розташування, і помітити їх можна навіть на ранньому етапі виникнення.
Поліп, що виникає на тлі атрофічного гастриту або виразкової хвороби, — наслідок основного захворювання, і його зазвичай супроводжують симптоми, характерні для основного захворювання:
- метеоризм;
- здуття;
- бурчання;
- нудота;
- печія;
- блювання;
- нестійкість стільця.
Симптоми диспепсичного ряду – діарея, запор, які змінюють один одного. В сукупності ознаки поліпа можуть проявлятися в стертій формі і не виражено, тому що хвороба розвивається поступово.
Пізня діагностика часто обумовлена тим, що симптоми маніфестують періодично, і хворий не надає особливого значення їх проявів, плутаючи з звичайним розладом шлунка.
Відчуття розпирання може виникати як безпосередньо після їжі, так і через деякий час, через годину-півтора, і це теж збиває з пантелику.
У цьому випадку розпирання або повнота, які відчуває хворе – наслідок зменшення об’єму шлункового з-за поліпа.
Він подразнює нервові закінчення, розташовані в серозної оболонці, розтягнутої опухолеобразным освітою.
При відсутності медичних знань симптоми цього ряду рідко тлумачаться на користь негативного діагнозу і розцінюються як неякісність їжі, нетравлення шлунка або переїдання.
Кровотеча – характерна ознака маніфестуючої патології, який дають і маленькі, і великі поліпи шлунка.
Найбільш часто призводять до кровотеч поліпи у формі гриба, поширена назва яких – поліпи на ніжці.
Частота ускладнень у вигляді кровотечі обумовлена специфічною будовою пухлинних утворень.
Поліпи ростуть на ніжці, як гриби, і це тонка основа може перекручуватися і пошкоджуватися (рватися), що і провокує кровотечу.
Поліпи на товстій ніжці, яку частіше називають основою, теж можуть кровоточити, але таке трапляється набагато рідше.
У шлунку може кровоточити будь-який з типів патології, але це вже пов’язано не з різновидом і не дислокацією пухлини на підставі ніжці, а з тим, що тканини розростання можуть некротизироваться, це призводить до пошкодження розташованих в них судин, і поліп стає джерелом кровотечі.
У цього симптому є свої, особливі ознаки, що дають підстави для діагностики поліпа – мелена (чорний стілець), блювання, нагадує за кольором кавову гущу, блідість шкіри.
Кровотеча в шлунку супроводжується прискоренням пульсу, зниженням артеріального тиску, відділенням липкого і рясного поту на поверхні тіла, якщо крові втрачено значну кількість.
Такі стани чреваті розвитком геморагічного шоку і небезпечні.
Наслідки рясних кровотеч можуть обернутися навіть гострою нирковою недостатністю, перебоями не тільки в роботі шлунка, але і дихальної системи і головного мозку.
Порушення шлункової евакуації полягає в затримці їжі в шлунку довше покладеного часу (від 2 до 4 годин). Таке явище зазвичай спостерігається, якщо поліп знаходиться в пілоричному відділі.
Не покидаючи шлунок в належний час, їжа піддається процесам бродіння та гниття. Застій у шлунку їжі супроводжується поганим запахом з рота, іноді смердючій блювотою і тривалими болями в епігастрії.
Коли шлунка виходить блювота, це на початковій стадії відбувається епізодично, але з розвитком захворювання трапляється все частіше.
Перекриття воротаря поліпом – явище небезпечне, і блювота з часом стає рясною, смердючою і частою.
Анемія – це наслідок кровотеч, особливо якщо вони відбуваються постійно і призводять до значної втрати крові.
Кровоточивість поліпів навіть у незначній кількості, але має постійний характер, призводить до латентної втрати.
З шлунка з кров’ю йде значна кількість еритроцитів і гемоглобіну, періодичні запаморочення і нудота (те, чого пацієнт не може не помітити) тривають.
З’являється блідість шкіри, ламкість нігтів, волосся стає тьмяним.
Лікування анемії у даному випадку не дає результатів, тому що втрата крові триває, пухлини шлунка прогресує, успішно прикриваючись симптомами основних хвороб органів травлення (гастриту, виразки шлунка або 1-палої кишки).
Головну небезпеку поліпозу є відсутність чітко виражених симптомів поліпа, не характерних для картини поширених хвороб органів травлення, а типових для розвивається патології.
Особливо небезпечні аденоматозні освіти, при яких відсутність характерних ознак може призвести до переродження та раку шлунка.
Всі симптоми притаманні поширеним захворюванням, і можуть навіть фахівцем розцінюватися як гастрит або виразка шлунка.
Діагностика хвороби та її виявлення на ранній стадії допомагають не тільки диференціювати зростання поліпів і патології ШКТ, але і уникнути можливих онкологічних процесів.
Діагностика поліпа різними методами
Для виставлення достовірного діагнозу поліпозу шлунка фахівці використовують кілька перевірених методів, які застосовуються за допомогою спеціальної апаратури:
- рентгенографічний;
- ендоскопічне дослідження шлунка;
- загальний аналіз крові та аналіз на приховану кров;
- виявлення бактеріальної інфекції Helicobacter pillory.
Поліпи найбільш часто виявляють рентгенологічним дослідженням із застосуванням контрастної речовини. Визначити присутність поліпів допомагає сульфат барію.
В нормі він візуалізує рівномірне заповнення стінок шлунка: поліп, присутній на слизовій, створює дефект наповнення, з-за відсутності можливості проникнення сульфату до стінки шлунка.
Подвійне контрастування (в доповнення до барію вводиться повітря) дозволяє, крім цілісності, оцінити і еластичність стінок шлунка.
Перед контрастним дослідженням робиться оглядова рентгенограма, потім пацієнт випиває барієву суміш.
Обстеження шлунка проводиться в декількох положеннях хворого (стоячи, лежачи на боці і на спині) для отримання об’єктивних результатів.
Це дозволяє виключити діагностичні помилки, тому що сульфат барію рівномірно розподіляється і контрастує всю порожнину шлунка.
Ендоскопічне дослідження проводиться за допомогою ендоскопа — гнучкої трубки, на одному кінці якої — оптична система для дослідження шлунка.
Другий кінець забезпечений окуляром, який дозволяє лікарю не тільки бачити шлункові стінки, але й візуалізувати поліп. Конкретно у випадку можливого поліпозу використовується метод гастроскопії.
Ендоскоп вводиться через рот, а в шлунку виявляється, пройшовши через порожнину стравоходу.
Під час гастроскопії лікар може не тільки діагностувати освіту, але і робити невеликі операції по видаленню, або брати маленькі шматочки біоматеріалу для проведення біопсії виявленого поліпа.
Навіть якщо патології не виявилося, ендоскопія дозволить лікареві обстежувати і діагностувати загальний стан слизової шлунка.
Лабораторні аналізи крові необхідні для інформації про кількість крові, що виділяється з калом і стан формених елементів.
Лікування неможливо ні прогнозувати, ні призначати, не знаючи, на якому рівні знаходяться еритроцити, тромбоцити і лейкоцити.
Лікування неможливо без знання швидкості осідання тромбоцитів в організмі, рівень гемоглобіну, наявності або відсутності анемії.
Це необхідна інформація і при такої хвороби, як поліпоз, і при будь-якій іншій, і будь-який лікар призначає лікування, тільки розташовуючи даними загального аналізу крові.
Визначення інфікування бактеріями Helicobacter pillory проводиться на підставі кількох наукових тестів:
- дихального;
- цитологічних і гістологічних тестів біоптату;
- уреазного тесту біоптату;
- ПЛР — це полімеразна ланцюгова реакція);
- імунологічних.
У проведенні ПЛР використовується сироватка крові, кал і слина. Тільки після того, як діагноз поліпи достовірно встановлено і підтверджено різними методами досліджень складається лікарський протокол.
Лікар призначає лікування на підставі отриманих даних про етіологію, характер розростання, величиною, локалізації і формі виявлених поліпів.
Лікування патології: форми та методи
Існує 2 методу усунення пухлинних розростань, які обираються на підставі проведеної діагностики.
Це традиційний (консервативний) метод, здійснюваний без інвазивного втручання з допомогою медикаментозних засобів, дієти, і лікування оперативним втручанням (видаленням) існуючого патологічного виросту.
Консервативний метод превалює в обраній тактиці лікування поліпів, якщо виявлене освіта носить поодинокий характер і досягло невеликого розміру.
Лікар призначає лікування, в яке входить виборча дієта, прийом медикаментів, дробове харчування.
Виборча тактика при такому поліпи шлунка полягає в ретельному моніторингу стану та ендоскопічних дослідженнях, що проводяться два рази на рік.
Динаміка поліпа, його збільшення у розмірі, поява інших пухлинних утворень на слизовій, служить приводом для переходу на оперативне лікування.
Операція рекомендується в тих випадках, коли поліпоз носить множинний характер, або це аденоматозный поліп.
Консервативний метод передбачає прийняття обволікаючих препаратів, вживання під час дієти продуктів, що не викликають подразнення в шлунку, що виключають появу метеоризмов і здуття.
Дробове харчування невеликими порціями виключає пошкодження поліпів шматками їжі. Рекомендується виключити вживання кави, газованих і алкогольних напоїв, кислих фруктів.
При лікуванні поліпа рекомендується по можливості уникати жирної, смаженої, солоної і маринованої їжі, з великою кількістю спецій і оцту, дратівливою поліпи і провокує негативні процеси в травному тракті. Продукти краще запікати або варити.
Оперативне лікування все ж виявляється необхідним методом в більшості випадків, але видалення може проводиться тільки на підставі певних показників і аналізів.
Саме вони визначають буде це малоінвазивна ендоскопія або класична операція.
Поліп воротаря, який зустрічається майже у 70% хворих, будучи поширеним захворюванням, майже завжди передбачає лікування оперативним видаленням.
Він зазвичай носить гіперпластичний характер, розвивається на тлі наявного гастриту (поліп воротаря у вигляді кулястого або грибообразного тіла на ніжці), або є аденоматозним по і являє собою потенційну загрозу малігнізації.
Поліп воротаря на ніжці може легко викликати кишкову непрохідність, пройшовши через 12-палу кишку.
Тому лікують опухолеобразное освіта воротаря переважно з допомогою оперативного втручання.
Поліпектомія в сучасних умовах проводиться за допомогою ендоскопічних технік. Ними здійснюють лікування великих і множинних утворень, аденоми, через стравохідний доступ, задіюючи при цьому лазер.
У складних випадках, коли потрібно резекція, поліп видаляють звичайним хірургічним методом, роблячи розріз очеревини.
Небезпеки і ризики
Поява поліпів у шлунку – явище вкрай серйозне. Воно провокує не лише порушення травлення і доставляє цим проблеми, як прийнято вважати в широкому розумінні слова.
Анемія, кровотечі, защемлення ніжки, ризик переходу в новоутворення, застій їжі, гнильна блювота — це лише невеликий перелік очікуваних неприємностей.
Ризик полягає в здатності одиничного випадку переходити в множинні освіти. Лікування одного не тільки проходить легше, але і менше загрожує рецидивами (виростання нових утворень).
Від їх рецидивів не рятують навіть профілактичні заходи в широкому спектрі, якщо лікування не було, або воно проводилося неправильно і несвоєчасно.
Звернення до лікаря за консультацією та встановленням причини, що провокує порушення діяльності шлунково-кишкового тракту на ранніх стадіях захворювання, коли симптоми ще мають стертий характер — єдиний спосіб уникнути подібних ускладнень і зберегти здоровий організм.
На цьому етапі можна обійтися мінімальними витратами коштів і зусиль.
