Що таке і причини появи функціонального розладу шлунково кишкового тракту

Функціональна діарея (код K59.1 по МКБ-10) – це постійне або періодичне розлад стільця без наявності органічної патології. Кількість випорожнень збільшується до 3 і більше разів на добу. Стілець стає рідким, кашкоподібним без патологічних включень (гною, прожилок крові, слизу).

Зміст

• Що таке і особливості функціональної діареї
• Причини і симптоми персистуючої діареї
• Діагностика функціональної діареї
• Комплексне лікування стану
• Можливі ускладнення та профілактика

Що таке і особливості функціональної діареї

Діагноз функціональні розлади шлунково-кишкового тракту ставиться на підставі клінічних проявів. До характерних особливостей патологічного стану відносяться:

Розріджений стілець виникає за 6 місяців до моменту діагностики і зберігається протягом 3 місяців. Пронос присутня в житті дорослих і дітей не постійно, а періодично по кілька днів.

Стан розвивається у дітей дошкільного віку та людей старше 40 років.

Діагноз виставляється після проведення необхідного обстеження, що підтверджує відсутність органічної патології.

З медичної класифікації діарея функціонального характеру є підвидом синдрому роздратованого кишечника.

Відсутні патологічні домішки в калі (гній, прожилки крові, слиз, піна, жовч).

Частіше страждають жінки.

Розлад стільця виникає переважно в ранкові години.

Персистуюча діарея не супроводжується небезпечними симптомами (лихоманкою, анемією, підвищеною ШОЕ, кишковою кровотечею).

Причини і симптоми персистуючої діареї

Функціональні розлади виникають з двох основних причин:

ШКТ інвертується вегетативної нервової системою. Захворювання з’являється при порушенні нервової регуляції функціональної активності кишечника. Підвищена чутливість нервових закінчень провокує позиви до дефекації при незначному розтягуванні кишечника.

Якщо людина щодня перебуває в психічному, емоційному напруженні, має сімейну схильність, поява функціональної діареї неминуче. Порушується вже не периферична нервова регуляція, а центральна. Імпульси з головного мозку передаються на кишкову мускулатуру, підвищується збудливість і активність товстої кишки. Діарея починає турбувати хворого в спокої і при невеликих фізичних, емоційних навантаженнях.

У медицині виділяють кілька ймовірних чинників ризику розвитку проносу функціонального характеру:

• ожиріння;
• хронічний стрес;
• спадкова схильність.

Функціональні, персистирующие порушення шлунково-кишкового тракту можна запідозрити на етапі лікарського опитування. Типові ознаки патологічного стану допомагають поставити правильний діагноз, призначити лікування.

Розлад стільця функціонального характеру має характерну симптоматику, яка триває тривалий проміжок часу:

Пацієнти пред’являють скарги на збільшення кількості випорожнень (2-4 рази на день). В кале відсутні домішки. Стілець жовтого кольору, розрідженої консистенції. Діарейний синдром турбує переважно вранці, потім людину мучить почуття неповного випорожнення кишечника.

Частина хворих скаржиться на біль під час дефекації. Больовий синдром стихає після походу в туалет.

Здуття живота — поширений симптом у пацієнтів з функціональною діареєю.

Періодично біль з’являється в області крижів, суглобів, хребта (пов’язано з іннервацією таза та прямої кишки).

З часом пацієнт відчуває млявість, зниження працездатності.

Якщо патологія пов’язана з центральним поразкою, виникають інтенсивні, стискаючий біль у голові.

Пронос чергується з запорами.

Діагностика функціональної діареї

Дисфункція травлення є діагнозом виключення. Клінічна картина може супроводжувати безліч кишкових захворювань. Перед проведенням діагностичних методів необхідно детально розпитати пацієнта. Зв’язок розлади стільця зі стресовими факторами дозволяє запідозрити розвиток функціональної діареї. Пронос персистує протягом багатьох років. Відсутні загрозливі симптоми (висока температура тіла, больовий синдром). Такі дані наводять на думку про патології функціонального, а не органічного характеру.

Щоб переконатися в правильності діагнозу, лікар направляє пацієнта на комплексне обстеження, яке включає:

• загальноклінічні аналізи крові, сечі, біохімія;
• гормональний профіль (ТТГ, Т3, Т4) проводиться для оцінки функції щитовидної залози, ураження якої має схожу клінічну картину;
• дослідження калу на дисбактеріоз, приховану кров;
• бактеріологічний аналіз випорожнень призначається, щоб виключити гостру кишкову інфекцію;
• копрограма — дослідження калу на наявність патологічних домішок (жовчі, жиру, крові, слизу, гною) — нормальні показники свідчать про відсутність запальних явищ у шлунково-кишковому тракті;
• колоноскопія — обстеження, що дозволяє детально оглянути кишечник і його відділи за допомогою спеціального зонда — дозволяє виключити наявність хвороби Крона, неспецифічного виразкового коліту, целіакії та інших запальних захворювань;
• оглядова рентгенографія черевної порожнини проводиться з метою виключити гостру кишкову непрохідність;
• іригоскопія дозволяє оглянути слизову оболонку товстого кишечника — лікар вводить контрастну речовину, вивчає структуру, патологічні зміни;
• УЗД органів черевної порожнини проводиться для виявлення патології різних відділів шлунково-кишкового тракту;
• шлункова рН-метрія дозволяє виявити гіпо — або гіперсекрецію шлунка;
• доплерографія судин черевної порожнини проводиться з метою виключення синдрому абдомінальної ішемії.

Іноді проблеми з походом в туалет виникають при вторинної патології. Якщо виявляється соматичне захворювання, пацієнта направляють на консультацію до фахівців: уролога (виключає простатит, імпотенцію), ендокринолога (тиреотоксикоз), гінеколога (жіночі захворювання), психіатра (психоемоційні порушення).

Завантаження …

Комплексне лікування стану

Персистенція диарейного синдрому не дає хворому спокійно жити. Бажано не сидіти, склавши руки, а звернутися до дільничного лікаря для визначення подальшої тактики.

Після численних досліджень фахівець призначає лікування. Воно включає дієту, симптоматичну терапію, гомеопатію, боротьбу зі стресовими чинниками. Може знадобитися допомога психолога.

Дієтичне харчування повинно включати:

Нежирні овочеві, рибні, курячі супи.

Не рекомендується їсти свіжі овочі, фрукти. Готуйте на пару, вживайте запечені яблука, щоб не турбувати запалену слизову кишечника і шлунка.

Гречана, рисова каша, вівсянка на воді заспокоять ШКТ.

Бажано пити багато рідини, щоб уникнути зневоднення організму.

Кефір, ряжанка, натуральні йогурти порадують кишкову мікрофлору, сприяють відновленню корисних мікроорганізмів.

Другим етапом на шляху до одужання буде прийом лікарських препаратів:

• Лоперамід, Імодіум знижують тонус, моторику гладкої мускулатури кишечника, збільшують час проходження калових мас по товстій кишці. Початкова доза препарату 4 мг, потім застосовують по 2 мг після кожного акту дефекації (за день дозування не повинна перевищувати 16 мг);
• Лінекс, Биогая, Энтерожермина відносяться до групи пробіотиків. Вони поповнюють запаси кишкової мікрофлори, підвищують місцевий імунітет. Лікарі призначають по 1-2 капсулі тричі на день до одужання;
• Хумана Електроліт — спеціальне лікарський засіб, який відновлює електролітний баланс. З профузним проносом втрачається значна кількість рідини, електролітів без допомоги медикаментів не обійтися. Пакетик ліки розвести в 1 л води, пити протягом доби;
• якщо хворі страждають постійними спазмами в животі, допоможуть спазмолітики (Бускопан, Но-шпа).

Симптоми патологічного стану регресують протягом декількох тижнів. Позитивний результат лікування спостерігається тільки при суворому дотриманні лікарських рекомендацій.

Можливі ускладнення та профілактика

Тривалий, безперервний понос призводить до численних ускладнень:

Зневоднення проявляється сухістю шкірних покривів, постійною спрагою. Воно швидко переходить у небезпечну патологічний стан — гіповолемічний шок.

Виведення електролітів загрожує гіпокаліємією, гіпокальціємією, гіпонатріємією. Нестача калію призводить до здуття живота, а кальцію — до судомний синдром.

Якщо функціональну діарею не лікувати, не виключається розвиток ниркової недостатності. Невелика кількість сечі (олігурія) призводить до підвищення рівня сечовини, креатиніну.

Зміни відбуваються в кровоносному руслі. Змінюється газовий склад крові, розвивається метаболічний ацидоз, який проявляється глибоким, прискореним, гучним диханням.

При неправильному лікуванні діарея може перейти в хронічну форму.